Результати роботи скинути у вигляді фотознімку: Viber 0955461087 або електронна пошта tanybabina1970@gmail.com

для входу на платформу код 6bdys2m

УВАГА!!!!!!!!!! Нові матеріали розташовані у верхніц частині стоінки.

13.01.21                     Урок №33

Тема. Генетика як наука. Основні поняття генетики

21.05.2020               Урок №68

Тема. тематиче оцінювання. Репродукція як механізм забезпечення  безперервності існування видів

І.  Завдання з вибором однієї правильної відповіді

1.    Який процес на молекулярному рівні забезпечує розмноження організмів?

А регенерація    Б реплікація           В мейоз                  Г кросинговер

2.    Утворення яких клітин забезпечує мітоз?

А гаплоїдних нестатевих                  Б гаплоїдних статевих

В диплоїдних нестатевих                  Г диплоїдних статевих

3.    Назвіть дві основних форми розмноження.

А біотичне й абіотичне                     Б гомологічне й аналогічне

В екзо- й ендогенне                          Г статеве й нестатеве

4.    Який недолік розмноження за участю нестатевих клітин?

А велика кількість нащадків            Б подібність нащадків

В різноманітність нащадків              Г повільний темп розмноження

5.    Назвіть спосіб нестатевого розмноження у гідри прісноводної та коралових поліпів.

А поділ навпіл   Б шизогонія          В  брунькування      Г спороутворення

6.    Які органи забезпечують спороутворення у папоротей?

А антеридіїй архегонії     Б соруси   В квітки                  Г шишки

7.    Як називається процес розвитку кількох зародків з однієї зиготи?

А партеногенез  Б гермафродитизм В роздільностатевість    Г поліембріонія

8.    Який спосіб розмноження забезпечує утворення робочих особин бджоли медоносної?

А партеногенез  Б гермафродитизм В роздільностатевість     Г поліембріонія

9.    Укажіть механізм, що запобігає самозапиленню у квіткових рослин.

А відсутність квіток  Б неодночасне дозрівання тичинок і маточок у квітках однієї рослини          Встерильність квіток          Г двостатевість квіток

 II, Завдання на встановлення відповідності

10. Установіть відповідність між способом нестатевого розмноження та представниками.

 11. Установіть відповідність між способом статевого розмноження та представниками.

19.05.2020                       Урок №67

Тема.  

Поняття про онкогенні фактори та онкологічні захворювання. Профілактика онкологічних захворювань.

Видатним вченим – американцеві Джеймсу Еллісону і японцеві Тасуку Хондзе, що вивчають імунотерапію онкологічних захворювань Нобелівська премія присуджена за «відкриття в сфері терапії раку шляхом придушення негативної імунної регуляції».

Вчені відкрили так звані імунні контрольні точки або чекпоінти – це такі молекули на поверхні імунних клітин, які «пригальмовують» імунну систему з метою самозбереження здорових клітин. Якщо блокувати ці молекули, імунна система активізується і починає боротися з раковими клітинами.

Відкриття Еллісона та Хондзе вважаються найбільшим проривом у лікуванні онкологічних захворювань останніх двох десятиліть.

-          Чому саме це відкриття на сьогоднішній день є таким важливим?

 Рак, так називаємо ми цю недугу в народі, – одне із захворювань, про яке людство, на жаль, згадує все частіше і частіше. Це страшне слово відразу вселяє в людину страх, змушує панікувати, вимальовує страшну картину безвиході. Ні вік, ні стать, ні національність не є перешкодою, адже онкологічні захворювання поширені в усіх країнах, посягаючи на життя не тільки дорослих, але й дітей. І сумна статистика є тому підтвердженням: за останні 100 років онкопатологія в Україні перемістилася з десятого місця на друге.

1.      Поняття онкології і онкологічних захворювань (Розповідь вчителя)

Здорові клітини поділяються протягом свого життя близько 50 разів, після цього гинуть.

Зазначимо, що клітини ракової пухлини розмножуються так само, як це роблять клітини будь-яких інших органів.

            Ракові клітини поділяються безперервно і точність копіювання цих клітин порушена – в спадковому матеріалі таких «копій» багато помилок, які при наступному діленні призводять до ще більших відхилень.

Онкологічні захворювання (від грец. онкос – пухлина і логос – наука) – це спадкові порушення, що зумовлені появою в організмі змінених (трансформованих) соматичних клітин. Ці хвороби супроводжуються утворенням пухлин доброякісного (аденома, папілома, ліпома) або злоякісного (рак, саркома, аденокарцинома, лімфома) характеру.

 Під злоякісними слід розуміти такі пухлини, які схильні до зростання, становлять загрозу для організму і мають можливість викиду метастазів.

Онкологія — це область медицини, яка об’єднує в собі знання про ракові  пухлини, а також доброякісні пухлини,  вивчає поведінку клітин, що беруть участь у їх формуванні, визначає наявність в організмі злоякісної пухлини.

            Перетворення нормальних клітин на трансформовані визначаються змінами генів, відповідальних за регуляцію клітинного циклу, диференціації та запрограмованої загибелі клітин.

Гени, причетні до розвитку онкозахворювань, зазвичай поділяють на три групи – протоонкогени, антионкогени та гени-мутатори.

      Протоонкогени – гени, нормальна функція яких полягає в стимуляції поділу клітини та пригніченні апоптозу. До цієї групи відносять також гени, що стимулюють проростання судин в орган або тканину. Мутації цих генів стимулюють розвиток новоутворень, і при цьому вони перетворюються на онкогени.

      Антионкогени, або гени-супресори пухлин, – гени, нормальна функція яких полягає в затриманні процесів поділу клітин та активації апоптозу. Для розвитку новоутворення в більшості випадків потрібна інактивація обох алелів генів.

      Гени-мутатори – гени, нормальна функція яких полягає в підтриманні цілісності геному.

Їхня інактивація унаслідок мутацій є причиною збільшення частоти мутацій будь-яких генів, у т. ч. протоонкогенів і генів-супресорів.

2.      Які чинники спричиняють онкологічним захворюванням?

Онкогенні чинники – це чинники, що можуть спричиняти або прискорювати розвиток новоутворення.

Це можуть бути:

1. Неправильне харчування - викликає  виникнення пухлин у 35% випадків. Консерванти, барвники, розпушувачі, ароматизатори, поліпшувачі смаку, харчові добавки хімічного походження, які людина споживає, збільшують вірогідність  виникнення раку шлунка, товстої та прямої кишок.

2. Тютюнопаління – одна з найвагоміших причин виникнення раку. Ця шкідлива звичка викликає рак легенів, ротової порожнини, стравоходу, гортані, підшлункової залози, сечового міхура та шийки матки. Рак спричиняє і пасивне куріння.

3. Радіоактивне опромінення – викликає злоякісні пухлини у 4-5% випадків. Рак шкіри найчастіше виникає через тривале сонячне опромінення. Здатне викликати онкозахворювання і рентгенівське та радіаційне опромінення.

4. Малорухомий спосіб життя також викликає онкологічні захворювання у 4-5% випадків. Надлишкова вага є чинником розвитку багатьох злоякісних пухлин, у тому числі раку молочної залози, тіла матки, товстої кишки і раку передміхурової залози.

5. Вживання алкогольних напоїв – причина виникнення 2-3% онкологічних захворювань. Найбільше ризикують ті, хто поєднує випивку з курінням.

6. Забруднення довкілля є причиною розвитку злоякісних пухлин в 1-2% випадків. Потужне джерело виникнення злоякісних новоутворень – викид в атмосферу продуктів згорання автотранспортом. Також під ризик потрапляють люди, що проживають поблизу промислових гігантів.

7. Підвищена стресовість. Під час стресу  організм мобілізує всі органи і системи. Якщо стреси трапляються часто, це спричинює їх перевтому і виснаження. Унаслідок цього виникають різноманітні захворювання, які здатні, врешті-решт, спричинити рак.

8. Неякісні полімерні матеріали, з яких може бути виготовлений посуд, дитячі іграшки, меблі, здатні викликати рак дихальних шляхів.

9. Спадковість. Близько 15% раку молочної залози має спадковий характер. Також спадкову схильність мають лейкози, злоякісні лімфоми. Ретинобластома (пухлина ока) – єдине онкозахворювання у дітей, що має реальний спадковий зв’язок – приблизно в третини випадків.

10.  Деякі види вірусів. Головна причина раку печінки – хронічне інфікування вірусами гепатиту В, С, раку шийки матки – вірусом папіломи людини.

11. Безсистемне вживання медпрепаратів. Ліки слід вживати після консультації з лікарем і не займатися самолікуванням.

12. Порушення вироблення гормонів статевими органами.

3.      Які заходи профілактики онкологічних захворювань?

Профілактика онкозахворювань – це комплекс заходів, спрямованих на попередження захворювань та усунення чинників ризику. Основним чинником, що зумовлює розвиток онкологічних захворювань, є старіння. З віком збільшується ймовірність виникнення онкоклітин і послаблення функції імунної системи. Більшість онкозахворювань розвиваються в осіб старших за 55 років, тому для цієї вікової категорії особливо важливо звертати увагу на появу незвичних симптомів і регулярно обстежуватися.

Як запобігти злоякісним пухлинам?

Видатний вчений О. Богомолець вважав, що рак не може виникнути у здоровому організмі. Тому боротьба проти раку – це боротьба за здоровий організм, а для цього необхідно:

      Відмовитись від шкідливих звичок куріння, вживання алкоголю тощо.

      Більше споживати овочів та фруктів. Підвищувати фізичну активність. Обмежити споживання тваринних жирів.

      Уникати негативного впливу виробничих канцерогенів.

      Негайно звернутися до лікаря при виявленні виразки у ротовій порожнині, змін у стані родимки, появі на шкірі вузла, який зростає, ущільнення у грудних залозах, змін у формі соска чи виділень з нього.

      Звертатися до лікаря при появі постійного кашлю, захриплості голосу, мінівипорожнень чи сечовипускання.

      Регулярно обстежувати молочні залози у лікаря, проводити їхнє самообстеження.

      Уникати підвищеного сонячного опромінення.

Дотримання цих порад дозволить на 80 % зменшити ризик онкозахворювання.

МІФ № 1: "Ми не повинні говорити про рак"

ПРАВДА: говорити про рак дійсно важко. Але відкритість, поінформованість та відвертість у цій темі роблять боротьбу з хворобою простішою як на особистому, так і на суспільному та політичному рівнях. Недостатність інформації про захворювання, методах його діагностики та лікування ставлять під загрозу здоров’я та життя людей. Бо якщо здорові люди не розуміють, що рання діагностика може врятувати їм життя, вони не проходять диспансеризацію. Якщо держава не ставить пріоритет щодо раннього виявлення раку, то і ЗМІ, і державна пропаганда не працюють над вирішенням цієї проблеми. Профілактика неінфекційних захворювань є базовою ознакою розвиненої держави та зрілого суспільства. Це основа економічного розвитку, екологічної стабільності та суспільного комфорту.

МІФ № 2: "У раку немає симптомів та ознак"

ПРАВДА: у багатьох видів раку є характерні ознаки та симптоми, які можуть допомогти в ранній діагностиці захворювання. Поінформованість населення про ранні симптоми раку – запорука раннього виявлення пухлинного процесу. Якщо люди знають, що в раку є симптоми та ознаки, громадяни уважно ставляться до свого здоров’я. Успішна робота в цьому напрямку – це не просто зниження стадії виявлення раку, а й зниження смертності від онкологічних захворювань. У країнах, що розвиваються, низький рівень ранньої діагностики пов’язаний також з браком лікарів-спеціалістів та низькою онконасторогою лікарів первинної ланки.

МІФ № 3: "Нічого не можна зробити проти раку"

ПРАВДА: існує багато способів боротьби з раком на особистому, суспільному та політичному рівнях. Третину найбільш поширених видів раку можна попередити. Суспільство повинно знати про фактори підвищеного ризику виникнення онкологічних захворювань. Боротьба з тютюнопалінням, алкогольною залежністю, пропаганда занять спортом та здоровий спосіб харчування можуть знизити рівень шкідливих факторів, та, відповідно, знизити також рівень захворюваності на рак. На прикладі розвинених країн доведено, що ефективна профілактика ракових захворювань вигідна як в економічному, так і в соціальному плані. Здорове суспільство починається з національного плану боротьби з раком. Окрім того, існує вакцинація від онкогенних вірусів, здатна знизити розповсюдженість деяких видів раку. Програма вакцинації від папіломи-вірусу людини та проти гепатиту B мають бути зараховані до національного календаря щеплень.

МІФ № 4: "У мене немає права на лікування раку"

ПРАВДА: кожний має право на своєчасну діагностику та сучасне та ефективне лікування онкологічного захворювання. Без страждань, складностей та приниження. Рак – це не тільки питання здоров’я. Це проблема економічного, соціального статусу та питання захисту прав людини. Нерівна доступність до лікування онкології – суттєва перепона на шляху до справедливого, рівноправного суспільства. Особливо гостра проблема нерівності в країнах з економікою, що розвивається. Рівне право на життя та боротьбу за життя проти раку повинно бути у всіх без винятку незалежно від рівня достатку та соціального статусу. Це записано в Декларації прав людини, і всі країни мають оберігати та виконувати цю норму.

Д/З повторити пар. 44-50, опрацювати параграф 51 і дати відповідь на запитання

-          А домашнім завданням буде поміркувати ось над чим:

  Одним із загальних законів розвитку є закон єдності та боротьби протилежностей: кожний предмет, явище, процес є суперечливою єдністю протилежностей, що взаємопроникають, переходять одна в одну, перебувають у стані єдності й боротьби. Чи насправді це так?

12.05/14.05. 2020               урок №65-66

Тема регуляція розмноження людини. Особливості процесів регенерації організму

Д/з переглянути відео опрацювати пар.50 зробити відповідні записи

07.05.2021                  Урок№64

Тема уроку: «Ембріогенез людини. Взаємодія частин зародка, що розвивається (явище ембріональної індукції)»

фактори які  впливають на репродуктивне здоров’я?

 ■ профілактична освіта (або неосвіченість);

■ благополучна родина (або соціально неблагополучне оточення);

■ здоровий спосіб життя (або шкідливі для здоров’я звички);

■ спадкові захворювання;

■ захворювання, що передаються статевим шляхом;

■ профілактичні медичні огляди та лікування;

■ безпечні умови життя, праці та відпочинку;

■ смертність чоловіків репродуктивного віку, що перевищує таку в жінок;

■ материнська та малюкова смертність;

■ штучне переривання вагітності, що призводить до безплідності.

1. Періодизація ембріонального розвитку людини

Ембріональний розвиток людини починається з утворення зиготи й закінчується народженням дитини. Він триває 40 тижнів, і за цей час із однієї клітини виростає організм, який складається з мільярдів спеціалізованих клітин. Вони утворюють тканини й органи зі спадковою інформацією, яка закодована в хромосомному наборі зиготи.

Ембріональний період розвитку людини поділяють на три періоди:

1) Перший тиждень. Дроблення заплідненої яйцеклітини, утворення бластули — порожнистої кулі — через 4-5 днів після запліднення. Дроблення починається наприкінці першої доби. Одні бластомери поділяються швидше, інші — повільніше. Перші в майбутньому утворять зв’язок зародка з організмом матері, останні — тіло зародка.

Через 6-9 днів після запліднення відбувається імплантація (проникнення і закріплення у внутрішньому шарі тканин) зародка у стінку матки. До цього моменту він росте і розвивається, використовуючи запас поживних речовин яйцеклітини. Прикріпившись, ембріон починає отримувати поживні речовини з організму матері.

2) Другий тиждень. Відбувається гаструляція. Клітини зародка спеціалізуються. Утворюються три зародкові листки — ектодерма, мезодерма та ентодерма.

3) Третій тиждень. Починається утворення хребта у зародка. Розвивається нервова трубка — початок утворення спинного та головного мозку. У жінки припиняються менструації. Це може бути ознакою вагітності.

4) Четвертий тиждень. Починається формування серця, кровоносних судин, крові та кишечнику. Розвивається пуповина.

5) П'ятий тиждень. Закладається головний мозок. З’являються зачатки кінцівок — маленькі виступи, майбутні руки та ноги. Серце має вигляд великої трубки та починає скорочуватися, перекачуючи кров. Це можна побачити під час УЗД.

6) Шостий тиждень. Починається формування очей та вух.

7) Сьомий тиждень. Розвиваються всі основні внутрішні органи. Формується обличчя. Очі набувають забарвлення. Формуються рот та язик. Починається розвиток рук та ніг.

8) До дванадцятого тижня плід є повністю сформованим: є всі органи, м’язи, кістки, можна розрізнити пальці рук та ніг добре розвинуті статеві органи. Плід набуває здатності до руху. За час вагітності, що залишився, він здебільшого росте.

9) До двадцятого тижня починається ріст волосся, у тому числі брів та вій. Розвиваються візерунки на шкірі пальців ростуть нігті на руках та ногах рука міцно стискається. Зазвичай між шістнадцятим і двадцятим тижнем дитина вперше починає рухатися.

10) Двадцять четвертий тиждень. Відкриваються очі.

11) До двадцять шостого тижня з’являються добрі шанси вижити за передчасних пологів.

12) До двадцять восьмого тижня дитина активно рухається. Реагує на дотик та гучні звуки. Ковтає амніотичну рідину та виділяє сечу.

13) До тридцятого тижня зазвичай лежить у положенні головою донизу, готуючись з’явитися на світ.

14) Сорок тижнів (9 місяців). Завершується ембріональний розвиток. Відбуваються пологи.

    Ембріональна індукція.   Поняття про провізорні органи.

Ембріональна індукція — це процес впливу одних частин зародка (індуктор) на інші (реагуюча частина). У результаті такої взаємодії утворюється орган. Індуктор — частина зародка, що напрямляє розвиток інших частин зародка.

Провізорні органи — це тимчасові органи, які функціонують лише в ембріональному періоді. У людини до них належать:

■ хоріон (ворсиста оболонка зародка) — виконує захисну, трофічну, газообмінну та екскреторну функції;

■ амніон, або амніотичний мішок (водна оболонка) — захищає ембріон від висихання;

■ жовточний мішок (виріст кишки за запасам жовтка) — забезпечує живлення зародка;

■ алантоїс (сечовий мішок), накопичує відходи обміну речовин плоду, виконує видільну функцію;

■ плацента — забезпечує постійний зв’язок між організмом матері та плодом.

 ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: Опрацювати   параграф 49,  

06.05.2021                  Урок№63

тема. Сучасні можливості та перспективи репродуктивної медицини

Домашнє завдання опрацювати параграф 48, запитання 3 письмово

30.04.2021                     Урок№62

Підсумкова контрольна робота №2

 І варіант

1 рівень

1. Кількість альтернативних ознак, яку враховують при моногібридному схрещуванні:

а) 1;                   б)   2;                             в) 3;                                г) 4.

2. Ознаки гібрид          , що проявляються в першому поколінні, називають: а) домінантними; б) рецесивними.

3. Кодон – це триплет нуклеотидів у: а) іРНК;         б) тРНК;          в) рРНК;         г) ДНК.

4. Кількість типів гамет, що утворює гетерозиготний організм:  а) один;         б) два.

5. Зчепленими зі статтю генами у людини називають ті, що розташовані:

а) в 21-й парі хромосом;            б) в різних парах хромосом;            в) в 23-й парі хромосом.

6. Ознаки людини, які успадковуються зчеплено зі статтю, – це:

а) дальтонізм;            б) група крові;            в) гемофілія;                  г) колір очей

. ( по 0,5 бали за кожне питання)

2 рівень

Дайте визначення поняттям:

мутації, гетерозис, поліплоїдія. (по 1 балу за кожне поняття)

3 рівень

1. Чим зумовлені межі норми реакції і від яких факторів вони можуть залежати? (1 бал)

2. Для чого одержують міжвидові гібриди? (1 бал)

3. Чим відрізняються гетерозиготні організми від гомозиготних? (1 бал)

4 рівень

1. У нормальних батьків народилася дитина – глухонімий альбінос. Визначити генотипи батьків, якщо відомо, що глухонімота і альбінізм – рецесивні ознаки. (2 бали)

2. У батьків з ІІ і ІІІ групами крові народилася дитина з І групою крові, хвора на серпоподібноклітинну анемію (незчеплене з групами крові аутосомне успадкування). Визначте ймовірність народження хворих дітей з ІV групою крові. (3 бали)

ІІ варіант

1 рівень

1. Домінантні та рецесивні ознаки розділяються за: а) подібністю; б) контрастністю; в) неодночасністю прояву.

2. Гомологічними називають хромосоми: а) однакові за формою; б) різні за формою; в) ті, що мають однаковий набір генів; г) ті, що мають різний набір генів.

3. Кількість типів гамет, що утворює гомозиготний організм: а) один; б) два.

4. Мутація проявляється у фенотипі в організмі: а) будь-якому; б) гомозиготному; в) гетерозиготному.

5. У селекції тварин використовують форму штучного добору: а) масовий; б) індивідуальний.

6. Генна інженерія є галуззю: а) ботаніки; б) генетики; в) біоніки. (по 0,5 бали за кожне питання)

2 рівень

Дайте визначення поняттям:

модифікація, штучний добір, алель. (по 1 балу за кожне поняття)

3 рівень

1. Які можуть бути наслідки спорідненого схрещування? (1 бал)

2. Охарактеризуйте близнюковий метод генетичних досліджень. (1 бал)

3. Поясніть організацію генома прокаріотів. (1 бал)

4 рівень

1. Полідактилія (шестипалість) і короткозорість передаються як домінантні аутосомні ознаки. Яка ймовірність народження дітей без цих аномалій у сім’ї, де обоє батьків мають ці вади та гетерозиготні за обома ознаками? (2 бали)

2. У батьків з ІІ і ІІІ групами крові народилася дитина з І групою крові, хвора на серпоподібноклітинну анемію (незчеплене з групами крові аутосомне успадкування). Визначте ймовірність народження хворих дітей з ІІ групою крові. (3 бали)

28.04.2021                       Урок №61

Тема. ОСОБЛИВОСТІ РЕПРОДУКЦІЇ ЛЮДИНИ У ЗВ'ЯЗКУ З ЇЇ БІОСОЦІАЛЬНОЮ СУТНІСТЮ. РЕПРОДУКТИВНЕ ЗДОРОВ'Я. СУЧАСНІ МОЖЛИВОСТІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РЕПРОДУКТИВНОЇ МЕДИЦИНИ. БІОЛОГІЧНІ Й СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ РЕГУЛЯЦІЇ РОЗМНОЖЕННЯ У ЛЮДИНИ

Тип уроку: засвоєння нових знань.

1. Особливості репродукції людини у зв'язку з її біосоціальною сутністю

Порівняно з іншими ссавцями подібних розмірів потенційна швидкість розмноження людини є низькою. Більшість жінок не може народити впродовж життя більше 6-11 дітей, оскільки організм поступово руйнується від пологів.

З розвитком суспільства збільшився середній вік людини і, відповідно, репродуктивний вік жінки. Разом з цим є зв’язок між віком матері й частотою народження дітей з аномаліями. Зі збільшенням віку матері від 30 до 49 років кількість дітей із вадами також збільшується. В основі цього явища лежать біологічні процеси. Через вікові захворювання частішають випадки порушення мейозу підчас дозрівання статевих клітин, а також з’являються гормональні порушення. На певній стадії онтогенезу жінки втрачають репродуктивну функцію (набагато раніше, ніж чоловіки). Це відбувається саме в той час, коли в статевих клітинах збільшуються пошкодження геному, підвищується ризик пошкодження спадкової інформації втрата репродуктивної функції (клімакс) в цей час має адаптивне значення, оскільки запобігає поширенню спадкових захворювань.

2. Репродуктивне здоров'я. Сучасні можливості та перспективи репродуктивної медицини

Репродуктивне здоров'я — це стан повного фізичного, розумового та соціального благополуччя, а не просто відсутність хвороб репродуктивної системи або порушення її функцій. Репродуктивна медицина — це напрямок медико-біологічних знань, що мають на меті допомогу в народженні дитини, регуляцію народження та планування сім’ї. Репродуктивна медицина є синтезом знань з гінекології, андрології, біології, генетики, цитології та кріобіології.

У наш час існують такі можливості репродуктивної медицини:

1) Осіменіння спермою чоловіка або донора — здійснюють у деяких випадках ендокринного, імунологічного чи чоловічого безпліддя.

2) Запліднення в пробірці — отримання з яєчників жінки зрілих яйцеклітин та запліднення їх сперматозоїдами чоловіка (або донора). Потім утворені ембріони розвиваються в інкубаторі протягом 48-72 годин і пересаджуються в матку жінки.

3) Ін'єкція сперматозоїда в цитоплазму яйцеклітини — проводять за складних форм чоловічого безпліддя або в окремих випадках у разі розладів репродуктивного здоров’я одночасно чоловіка та жінки.

4) Донорство яйцеклітини — для жінок, у яких яйцеклітина не визріває, а також за високого ризику появи спадкових захворювань у дитини. Яйцеклітини отримують від здорової жінки-донора.

5) Сурогатне материнство — використовують яйцеклітини та сперматозоїд подружжя, але ембріони переносять у порожнину матки здорової жінки, яка і є сурогатною матір’ю.

6) Заморожування ембріонів — для зберігання і використання ембріонів, що розвиваються, за програмою екстракорпорального запліднення (ЕКО). За необхідності ембріони розморожують та переносять у порожнину матки.

7) Банк донорської сперми — використовують у разі повного чоловічого безпліддя або за відсутності в жінки партнера, але за бажання мати дитину.

3. Біологічні й соціальні аспекти регуляції розмноження у людини

Біологічними аспектами регуляції розмноження людини є:

1) Статеве дозрівання настає достатньо пізно: для жінок — у 17-19 років, для чоловіків — у 18-20 років.

2) Періоди розмноження не мають сезонної циклічності. Діти можуть народжуватися протягом усього року.

3) Після народження дитини цикл дозрівання нових яйцеклітин відновлюється через кілька місяців. Тож теоретично жінка може народжувати дітей з різницею в 1-1,5 року.

Соціальні аспекти регуляції розмноження людини в наш час такі:

1) Через соціальні фактори жінки найчастіше народжують дітей після 18 і до 38 років. Хоч запліднення можливе на кілька років раніше і пізніше.

2) Через економічні труднощі найчастіше народжують 1-2 дитини.

3) народження першої дитини відкладається до 30 років (після побудови кар’єри).

https://www.youtube.com/watch?v=feF3FV7zhis

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ 

Опрацювати параграф  47.зап. 2-4 письмово

Урок №53 

тема. Розвязування генетичних задач 

Урок №54 виконану роботу направити на вайбер або електронну пошту

розвязування генетичних задач (самостійна робота)

Прізвище, ім’я, клас______________________________________________________________________________

1.    Схрещено ромашку білу (домінант гомозиготний) махрову з жовтою звичайною(домінант гомозиготний). Записати генетичну схему схрещування для Р, F1, F2.

2.    Один з подружжя має блакитні (рецесив) очі і прямий (гетерозигота, домінант) ніс, другий карі очі і кирпатий ніс (рецесив). Записати генотипи і фенотипи для батьківських форм Р і нащадків першого покоління F1

3.    Чорне забарвлення у собак домінує над коричневим, а коротка шерсть над довгою. Яка кількість чорних цуценят з довгою шерстю буде одержана при схрещуванні гетерозиготних за обома генами тварин?

4.    У малини червоний колір плодів і колюче стебло домінують над жовтим кольором плодів і гладеньким стеблом. Яке потомство буде отримане внаслідок схрещування дигетерозиготної рослини з рослиною, що має жовті плоди та гладеньке стебло.

Урок №55                               07.04.2020

Тематичне оцінювання № 3

завдання у підручнику стор. 177-178 і відправляємо 

Урок №56 09.04.2020

Тема. Репродукція як механізм забазпечення безперервного існування видів

Здатність до розмноження (утворення нового покоління особин того ж виду) — одна з основних особливостей живих організмів. Під час розмноження відбувається передача генетичного матеріалу від батьківського покоління до наступного. це забезпечує відтворення ознак не тільки виду, а й конкретних батьківських особин. Для виду сенс розмноження полягає у заміщенні особин, які гинуть, що забезпечує безперервність існування виду. Також за сприятливих умов розмноження допомагає збільшити чисельність виду.

Є кілька форм розмноження, кожна з яких має свої переваги та недоліки. їх ми і розглянемо сьогодні на уроці.

Існує два основних типи розмноження — нестатеве і статеве.

2. Способи нестатевого розмноження

За нестатевого розмноження нащадки походять від одного організму, без утворення та злиття гамет. При цьому всі дочірні особини такі самі, як батьківська. Таких ідентичних нащадків називають клоном. Різнитися вони можуть лише внаслідок випадкової мутації. Вищі тварини не здатні до нестатевого розмноження, але є успішні спроби клонування їх штучно.

Існує кільки типів нестатевого розмноження:

• поділ клітини навпіл, за якого утворюються дві ідентичні материнській клітини (властиве, наприклад, бактеріям та одноклітинним еукаріотам — саркодовим, джгутиковим, інфузоріям);

• множинний поділ, за якого після низки повторних поділів батьківського ядра та поділу самої клітини утворюються численні дочірні клітини (властиве малярійному плазмодію);

• розмноження спорами (приклади — мукор та пеніцилін);

• брунькування (приклади — дріжджі, прісноводна гідра);

• вегетативне розмноження — цибулинами, бульбоцибулинами, бульбами, кореневищами, пагонами тощо (властиве рослинам);

• фрагментація тіла (плоскі та кільчасті черви, голкошкірі).

 Переваги нестатевого розмноження:

• потрібна лише одна батьківська особина (за статевого — дві); не потрібні спеціальні механізми на кшталт запилення, за якого марно гине багато гамет; не потрібно витрачати час та енергію на пошуки партнера;

• утворюються генетично ідентичні нащадки; якщо вид добре пристосований до свого середовища, то генетична ідентичність нащадків є перевагою, оскільки зберігаються вдалі комбінації генів;

• сприяє розселенню та поширенню виду (гриби — спорами, рослини — повзучими кореневищами тощо);

• швидке розмноження (бактерії здатні до поділу кожні 20 хвилин; множинний поділ малярійного плазмодію; нестатеве розмноження стьожкових червів та печінкового сисуна).

Недоліки нестатевого розмноження:

• відсутність генетичної мінливості серед нащадків;

• марна втрата енергії та речовин за розмноження спорами, велика частина з яких не потрапляють у сприятливе місце для проростання;

• загроза перенаселення та виснаження поживних речовин в одному місці існування.

3. Статеве розмноження і статевий процес. Способи статевого розмноження

За статевого розмноження нащадки утворюються внаслідок злиття двох гаплоїдних гамет з утворенням диплоїдної зиготи, з якої розвивається новий організм. Процес злиття гамет називають заплідненням. Під час запліднення зливаються ядра гамет, і це призводить до об’єднання двох наборів хромосом — батька та матері.

чоловічі та жіночі особини утворюють різни типи гамет. Існують види, у яких і чоловічі, і жіночі гамети утворює один і той же організм, який має і жіночі, і чоловічі репродуктивні органи. Такі організми називають гермафродитними, або двостатевими. До них належать багато одноклітинних (парамеція), кишковопорожнинних (обелія), плоскі черви (свинячий ціп’як), малощетинкові черви (дощовий черв’як), ракоподібні (морський жолудь) та молюски (виноградний равлик), деякі риби та ящірки, а також більшість квіткових рослин. Види, у яких окремо існують чоловічі та жіночі особини, називають роздільностатевими. До них належать більшість тварин та людина.

Поліембріонія — процес розвитку кількох зародків з однієї заплідненої яйцеклітини. Поліембріонія досить поширена серед різних груп тварин (війчасті та кільчасті черви, іноді у членистоногих,риб, птахів і ссавців). Як постійне явище вона притаманна деяким комахам (наприклад, їздцям) і ссавцям (наприклад, броненосцям). У людини у разі поліембріонії народжуються однояйцеві близнята, які мають ідентичний набір спадкової інформації.

У рослин за поліембріонії в одній насінині розвивається кілька зародків (тюльпани, лілії, латаття, суниці тощо). Додаткові зародки в насінині можуть розвиватися не тільки із заплідненої яйцеклітини, а й з інших клітин насінини.

Партеногенез (дівоче розмноження) — одна з форм статевого розмноження, за якого жіночі статеві клітини розвиваються без запліднення. У рослин це явище має назву апоміксис.

Педогенез — тип партеногенезу, за якого зародок починає розмножуватися ще на личинковій стадії онтогенезу. Серед комах трапляється у жуків (мікромальтус), віялокрилих, метеликів- мішечниць, галиць. Також педогенез відомий для реброплавів, деяких морських гіллястовусих раків та паразитичних плоских червів — трематод.

Неотенія — явище, за якого досягнення статевої зрілості й завершення онтогенезу відбувається на ранніх стадіях розвитку, наприклад на стадії личинки. При цьому організм може досягати дорослої стадії або не досягати. Неотенія притаманна деяким членистоногим, червам, земноводним, а також багатьом рослинам. Приклад — аксолотлі — неотенічні личинки хвостатих земноводних роду амбістом, які внаслідок нестачі гормону тиреоїдину залишаються і розмножуються на личинковій стадії.

Переваги статевого розмноження:

• нащадки отримують комбінацію ознак батьків; за сприятливої комбінації підвищується життєздатність та покращується пристосованість нащадків до умов середовища, що змінюється;

• внаслідок комбінативної мінливості надає більше матеріалу для еволюції.

Недоліки статевого розмноження:

• необхідність пошуку партнера;

• частина видів потребує спеціальних механізмів запліднення (запилення рослин птахами, комахами, вітром);

• частина нащадків за невдалої комбінації ознак виявляються менш життєздатними, ніж батьківські особини;

• менша кількість нащадків, ніж за нестатевого розмноження;

• менша швидкість розмноження, ніж за нестатевого.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати   параграф 44. Відповісти письмово на запитання 2-4 (відповіді надіслати)

13.04.2021                      Урок № 57 -58

 Тема Клітинний цикл. ріст і розвиток клітин та фактори, які на нього впливають. Старіння та смерть клітин. причини порушення клітинного циклу та їхні наслідки

1. Ріст і розвиток клітин та фактори, які на нього впливають. Поняття про проліферацію і диференціацію клітин

Розвиток організму відбувається завдяки двом процесам: клітинної проліферації — розростанню тканин унаслідок багаторазового поділу клітин та диференціації — утворенню різних клітин з початково однорідних.

Проліферація забезпечує ріст і диференціювання тканин у процесі індивідуального розвитку, забезпечує безперервне відновлення клітин і внутрішньоклітинних структур. У разі ушкоджень органів і тканин за допомогою проліферації усувається утворений дефект і нормалізується порушена функція. Іноді проліферація може виникати внаслідок порушень гормональних впливів і призводить до збільшення органа. Внаслідок проліферації клітин, що втратили здатність диференціюватися в клітини того чи іншого органа, розвивається пухлина.

Джерелом проліферації є недиференційовані (стовбурові) клітини тканини, які, періодично зазнаючи розподілу і подальшого диференціювання, поступово перетворюються на специфічні клітини цієї тканини і виконують характерну для неї функцію. Стовбурові клітини наявні в усіх тканинах під час їх ембріонального розвитку і зберігаються в багатьох тканинах зрілих організмів.

Диференціація — це поява відмінностей між клітинами, утворення спеціалізованих клітин і тканин диференціація є незворотним процесом диференційовані клітини містять такий самий набір генів (генотип), як і недиференційовані. Проте, переважна більшість генів неактивні, заблоковані. У процесі диференціації, з одного боку, включаються гени, під дією яких клітина має перетворитися на певний один тип, а з другого — пригнічувати ті гени, які могли б спрямувати її по іншому шляху диференціації. Отже, відмінності між клітинами, які мають однаковий набір генів, визначає диференціальна активність генів.

Диференціація клітин відбувається починаючи з ранніх стадій ембріогенезу і продовжується формуванням тканин під час диференціації настають зміни в цитоплазмі клітин унаслідок її взаємодії з ядром проте найбільш помітною є морфологічна диференціація (зміни внутрішньої та зовнішньої будови).

2. Старіння та смерть клітин

Ознаками старіння клітин організму людини є:

1) Морфологічні ознаки: зменшення й ущільнення ядра; стирання меж між клітинами; утворення вакуолей у цитоплазмі; збільшення кількості амітозів.

2) Фізико-хімічні ознаки: збільшення дисперсності колоїдів цитоплазми та ядра; збільшення в’язкості цитоплазми та каріоплазми; більш легка коагуляція внутрішньоклітинних білків після дії на них спирту, розчинів солей.

3) Біохімічні ознаки: накопичення в цитоплазмі оранжево-жовтого пігменту ліпофусцину — продукту окиснення ненасичених ліпідів; зменшення вмісту води в клітині; зниження активності ферментів; збільшення вмісту холестерину; зменшення вмісту білка лецетину.

4) Функціональні ознаки: знижується інтенсивність внутрішньоклітинного дихання; пригнічується біосинтез білка; зміна здатності реагувати на зовнішні стимули (ефект дії факторів росту та гормонів зменшується, дія токсинів, антибіотиків, радіації, теплового шоку — збільшується).

За старіння клітин відбувається незворотне блокування клітинного циклу. Пригнічується активність деяких генів. Разом зі втратою здатності до поділу клітини втрачають здатність до суттєвого оновлення.

3. Причини порушення клітинного циклу та їхні наслідки

Найпоширенішими порушеннями клітинного циклу є такі:

1) Амітоз (прямий поділ клітини) — ядро має вигляд як у інтерфазі, не зникають ядерце та ядерна оболонка, реплікація ДНК та спіралізація не відбувається. Клітина зберігає функціональну активність. Поділяється лише ядро, без утворення веретена поділу. Спадковий матеріал розподіляється випадково Утворюються двоядерні клітини, що не здатні в подальшому поділятися мітозом. За повторного амітозу утворюються багатоядерні клітини. Відбувається у клітинах, що старіють, або патологічно змінених клітинах.

2) Ендомітоз — процес подвоєння кількості хромосом у ядрах клітин без руйнування ядерної оболонки та утворення веретена поділу. За повторних ендомітозів кількість хромосом у ядрі може ще більше зростати наслідком цього є поліплоїдія.

3) Політенія — поява в ядрі деяких соматичних клітин величезних багатонитчастих (політенних) хромосом, у сотні разів більших за звичайні. Є результатом численних реплікацій хромосом без наступного поділу клітини або її ядра.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати параграф 45 . Підготувати повідомлення з тем «онкологічні захворювання», «Профілактика і лікування онкологічних захворювань» повідомлення відправити на почту.

21.04.2021                       Урок №59

Тема. Статеві клітини. Особливості гаметогенезу.

Д/з параграф 46 запитання 1-5 письмово. переглянути відео за даною зсилкою

https://www.youtube.com/watch?v=-i2NJAbhW3E

22.04.2021                   Урок№60

Тема . СУТЬ ТА БІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЗАПЛІДНЕННЯ. ПРИЧИНИ ПОРУШЕННЯ ПРОЦЕСІВ ЗАПЛІДНЕННЯ У ЛЮДИНИ

1. Суть та біологічне значення запліднення

 Статеве розмноження тварин і рослин відбувається за допомогою запліднення. Запліднення — це злиття чоловічої та жіночої статевих клітин, унаслідок чого відновлюється диплоїдний набір хромосом, характерний для даного виду, та утворюється якісно нова клітина — зигота (запліднена яйцеклітина, або одноклітинний зародок).

Етапи запліднення у людини є такими:

1) дистантна взаємодія та зближення гамет — рух сперматозоїдів у напрямку речовин, які виділяють яйцеклітини; відбувається за хемотаксисом; наближенню також сприяють перистальтичні рухи та рухи війок епітелію маткових труб;

2) контактна взаємодія й активізація яйцеклітини — численні сперматозоїди наближаються до яйцеклітини та вступають у контакт з її оболонкою, вивільняючи ферменти акросоми, внаслідок чого яйцеклітина позбувається променистого венця; сперматозоїди проникають крізь прозору оболонку яйцеклітини в навколожовтковий простір; у цей час завершується достигання яйцеклітини — вона містить 23 хромосоми;

3) входження сперматозоїда в яйцеклітину та наступне злиття (сингамія) — як правило, один сперматозоїд проникає крізь жовткову оболонку клітини в її цитоплазму, відбувається злиття ядер сперматозоїда та яйцеклітини з відновленням диплоїдного набору хромосом; одразу після проникнення сперматозоїду оболонка яйцеклітини потовщується й ущільнюється (виникає так звана оболонка запліднення), що запобігає проникненню інших сперматозоїдів. У результаті запліднення виникає диплоїдна зигота.

Таким чином, біологічне значення запліднення полягає в такому:

1) відновлення диплоїдного набору хромосом унаслідок об’єднання чоловічого та жіночого гаплоїдних наборів;

2) передача спадкових ознак наступному поколінню;

3) утворення нових ознак (або їх комбінацій) у нащадків, наслідком якого є збільшення мінливості; з’являється матеріал для добору;

4) вибірковість запліднення (тільки в межах виду) забезпечує збереження виду як цілого.

2. Причини порушення процесів запліднення у людини та способи контрацепції

Найчастіші причини порушення запліднення є такими:

• обмежена тривалість життя сперматозоїдів та яйцеклітин і ще менша тривалість здатності до запліднення (звільнена з яєчника яйцеклітина зберігає здатність до запліднення впродовж 24 годин; сперматозоїди втрачають запліднюючу здатність у статевих шляхах жінки максимум через 1-2 доби);

• зменшення швидкості руху сперматозоїдів (зазвичай 1,5-3 мм/хв);

• невідповідність потраплянню сперматозоїдів до статевої системи жінки часу овуляції;

• запальні явища та зміна рН у статевих шляхах жінки;

• патології статевих шляхів чоловіка чи жінки;

• інфекція статевих шляхів;

• кількість сперматозоїдів менша за 150 млн (або менша за 60 млн/1 мл);

• вік чоловіка та жінки (з віком у жінок знижується здатність яйцеклітин до запліднення, у чоловіків — кількість і рухливість сперматозоїдів);

• гормональні розлади;

• хромосомні та генетичні порушення;

• шкідливі звички: паління тютюну, вживання алкоголю, наркотиків і навіть надмірної кількості кофеїну;

• послаблений імунітет та імунологічна несумісність партнерів;

• недостатнє харчування та нестача вітамінів; стреси.

Заплідненню також запобігають численні способи контрацепції:

• природні (визначення так званих «небезпечних» днів відносно овуляції, переривання статевого акту);

• бар’єрні (механічне запобігання потраплянню сперматозоїдів до яйцеклітини);

• гормональні (препарати гормонів, що пригнічують овуляцію або запобігають прикріпленню заплідненої яйцеклітини в матці);

• хімічні (створення бар’єру для сперматозоїдів);

• хірургічні (стерилізація чоловіка або жінки шляхом хірургічної операції).

  ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати  параграф 47

виконати тести

І рівень  Виберіть одну правильну відповідь (0,5 б.)

1. Бластомери утворюються:

а) при заплідненні;          б) в процесі гаструляції; 

 в) в період дроблення;    г) в процесі органогенезу.

2. Жіночі гамети :   а) рухливі;  б) мають подвійний набір хромосом; 

в) не мають стадії формування;  г) не містять запасу поживних речовин.

3.  Процес злиття ядер чоловічої та жіночої статевих клітин називають:

а) дистантна взаємодія;  б) вагітність;  в) гаметогенез;  г) синкаріогамія.

4.Стадія зародка, коли він складається з одного шару клітин і нагадує порожню всередині кулю: а) бластула;  б) гаструла;  в) нейрула;    г)морула.

5. Генетично запрограмована загибель клітини, в якій провідну роль виконують внутрішньоклітинні механізми:  а) некроз;  б)мейоз;   в) апоптоз;   г) амітоз.

6. Як називається спосіб розмноження при якому новий організм розвивається із незаплідненої яйцеклітини:

а) гермафродитизм;                   б) роздільностатевість;

 в) вегетативне розмноження;   г)партеногенез.

7. Пересадка органів і тканин, що відбувається  між організмами одного виду: а) алотрансплантація;  б) ксенотрансплантація; 

в) автотрансплантація;          г) імплантація.

8. Оберіть правильну  послідовність стадій ембріогенезу хордових:

а) гаструла, бластула, нейрула, органогенез;

б) нейрула, гаструла, бластула, органогенез;

в) бластула, гаструла, нейрула, органогенез.

ІІ рівень

Дайте визначення термінам (1,5 б.)

9. Плацента  – це …

10. Акросома – це …

ІІІ рівень

Завдання на відповідність та послідовність ( по 2б.)

11. Встановіть відповідність між терміном та його характеристикою:

12. Встановіть відповідність між терміном та його характеристикою:

1. Плацента;             а) виробляє рідину, в якій знаходиться плід;

2. Матка;                  б) орган, що забезпечує плід поживними речовинами і киснем;

3. Хоріон;                 в) м’язовий орган, у якому розвивається зародок;

4. Амніон;                г) ворсинкова оболонка, що утворює плаценту  .

13. Визначте правильну послідовність розвитку організму людини після запліднення:  а) імплантація; б) зигота; в) морула;  г) бластоциста;  д)нейрула; е)плід.