Шановні учні!!!!!!!

У нас іде підготовка да ЗНО тому у мене прохання надати результати проходження пробного ЗНО 2018,2019 років 

21.01.2021                     Урок № 35

Тема уроку: Екологічні чинники та їхня класифікація

            АУТОЕКОЛОГІЯ (факторіальна екологія, екологія особин) - розділ екології, що вивчає видові особливості реакцій організмів на чинники середовища. Термін запропонував швейцарський ботанік К. Шретер в 1896 р.

            Основні завдання аутекології:

1. вивчення екологічних зв'язків організму із середовищем,

2. вивчення типів середовища життя,

3. різноманіття екологічних чинників і закономірностей їхнього впливу,

4. різноманітності адаптацій та механізмів їх формування,

5. класифікації екологічних груп організмів, життєвих форм.

            Аутекологічні дослідження - це вивчення впливу екологічних чинників на організми впродовж їхнього життєвого циклу. Об'єктами досліджень є організми окремих видів рослин, грибів або тварин. Мета таких досліджень - це встановлення способів і закономірностей формування адаптацій організмів у певному середовищі. Результати аутекологічних досліджень застосовують у рослинництві, тваринництві, бджільництві, рибному та лісовому господарстві (для вибору сортів рослин і порід тварин, що їх найдоцільніше вирощувати або розводити в конкретному районі), медицині (для визначення впливу ксенобіотиків на здоров'я людини), еволюційній біології (для виявлення закономірностей впливу чинників на формування адаптацій) та ін.

            Отже, основними завданнями аутекологічних досліджень є вивчення впливу екологічних чинників на організми та формування в них адаптацій на такий вплив.

 . Значення та особливості екологічних чинників

            ЕКОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ - це усі природні компоненти й явища навколишнього середовища, що впливають на живі організми. Ці чинники є причиною, рушійною силою процесів у взаємовідносинах організмів і середовища.

            Під дією чинників середовища відбувається формування пристосувань на різних рівнях організації життя (адаптаційне значення) та зміни дії інших чинників і пристосувань у відповідь на зміни середовища (модифікаційне значення). Світловий, звуковий, хімічний, механічний вплив чинників сприймається рецепторами живих організмів і є для них джерелом інформації про стан середовища (сигнальне значення), магнітний вплив забезпечує визначення місцеіснування або напрямків переміщення у просторі (біонавігаційне значення). Дія чинників різної інтенсивності може сприяти життєдіяльності (вітальне значення), обмежувати (лімітуюче значення) або спричиняти загибель (летальне значення) організмів.

            Таким чином, екологічні чинники середовища чинять різний прямий та опосередкований, позитивний чи негативний вплив і можуть бути для живих організмів подразниками, обмежувачами, модифікаторами, сигналами та ін.             Екологічні чинники можуть мати фізичну (світлові промені, магнітні поля), хімічну (сольовий склад води, вміст кисню) або біологічну (віруси, бактерії, рослини) природу. Між ними існують тісні взаємозв'язки; їхній вплив має комплексний характер.

            Ще однією особливістю більшості екологічних чинників є їхня мінливість. Так, на дні Світового океану температура води є сталою +4 °С, а температура повітря в пустелі Сахара вдень сягає +50 °С, а вночі різко спадає, іноді до 0 °С. Організми сприймають не статичні незмінні чинники, а їх режими - послідовності змін за певний проміжок. Через те для характеристики середовищ життя застосовують поняття світлового, температурного, водного режимів впливу чинників.

            Серед екологічних чинників є такі, що змінюються під дією живих організмів, а є й такі, що не змінюються. Ресурси навколишнього середовища - це ті чинники, що їх організми використовують, споживають, тим самим зменшуючи їхню кількість. Це вода, їжа, кисень або вуглекислий газ повітря, схованки, місця для розмноження. Умови існування - це чинники, до яких організми змушені пристосовуватися, але вплинути на них зазвичай не можуть.

4. Класифікація екологічних чинників:

            1. за походженням- космічні, геологічні, техногенні;

            2. за середовищем виникнення - атмосферні, гідрологічні, едафічні;

            3. за характером впливу - фізичні, хімічні, біологічні;

            4. за об'єктом впливу - індивідуальні, групові, видові, соціальні;

            5. за ступенем впливу - летальні, екстремальні, обмежувальні та ін.             Залежно від мінливості екологічні чинники поділяють на:

- періодичні (наприклад, добові зміни температури);

- неперіодичні (наприклад, виверження вулканів);

- стабільні (наприклад, земне тяжіння).

            Найпоширенішою й найзагальнішою є класифікація екологічних чинників за природою впливу, згідно з якою виокремлюють: абіотичні (вплив чинників неживої природи), біотичні (вплив чинників живої природи) та антропічні (прямий та опосередкований вплив діяльності людини).

  Домашнє завдання

Вивчити §27. виконати ЗНО 2016 року результат надіслати, переглянути відео, зробити відповідні записи в зошиті

https://www.youtube.com/watch?v=edePPPz93P4&list=PLYeu7IyFVZj8PvO9j8C1hwgLL7X_mAD1c&index=33&t=476s

19.11.2020    тематичне оцінювання   №1                  11 клас

Тема:Адаптації. Симбіоз. Основні середовища існування та їх характеристика. Адаптивні біологічні ритми біологічних систем.

Питання  І — рівня. Дайте відповідь на запитання.

1.  Дайте означення поняття симбіоз. Назвіть форми симбіозу.

2.  Дайте означення понять коеволюція та коадаптація.  Назвіть приклади коадаптацій організмів.

3.  Назвіть види терморегуляції у рослинних організмів.

4.  Назвіть види терморегуляції у тварин. Як поділяють тварини за їх здатністю до фізіологічно-біохімічної терморегуляції?

5.  Дайте означення поняття середовище існування.  Назвіть основні середовища існування організмів.

6.  Назвіть основні абіотичні чинники які впливають на організм.

7.  Назвіть екологічні групи гідробіонтів.

8.  Дайте означення поняття ендосимбіоз. Біологічне значення.  

9.  Дайте означення поняття паразитизм. Назвіть існуючі  форми паразитизму.

10.  Дайте означення поняття біологічний ритм. Назвіть зовнішні біологічні ритми.

11.  Назвіть основні адаптації паразитів до мешкання в організмі хазяїна.

12.  Дайте означення поняття фотоперіодизм. Як поділяють рослини і тварини по відношенню до довжини світлового періоду доби?

Питання  ІІ— рівня.Виберіть із запропонованих варіантів відповідей дві правильні.

1.      Які із перелічених видів є паразитами: гієна, гідра, воша, попелиця, гострик, коростяний свербун,  овід, їжак.

2.      Які із перелічених пар є аналогічними: голки барбарису – голки глоду, шишка сосни, квітка тюльпану, корені плавуна – кореневище папороті, джгутики хламідомонади – війки інфузорії.

3.      Як впливає зміна температури середовища які виходять за межі оптимальних у пойкілотермних тварин: сплячка, заціпеніння, загибель, анабіоз.

4.      На які особливості будови із життєдіяльності рослин впливає температура  довкілля:  процеси накопичення органічних речовин, формоутворення, фотосинтез,  кореневе живлення, зміну форми листя, ріст наземних і підземних органів,фізіологічні процеси, форму плодів.

5.      Як впливають високі температури на життєдіяльність гомойотермних тварин: підсилюється  тепловіддача, зменшується тепловіддача, впадають у сплячку, виникає заціпеніння, змінюється добова активність, будують сховища, активно уникають  дії високої температури.

6.      Із збільшенням глибини моря видова різноманітність:  збільшується, зменшується, залишається без змін; чисельність видових популяцій: збільшується, зменшується, залишається без змін; біомаса: збільшується, зменшується, залишається без змін.

Питання  ІІІ— рівня. Завдання на встановлення відповідності.

1. Встановіть відповідність між видами екологічних факторів та прикладами, які їх ілюструють:

2. Встановіть відповідність між формами симбіозу та прикладами, що їх ілюструють:

3. Встановіть відповідність між парами видів та відносинами, які між ними можуть виникати:

   4. Установіть відповідність між середовищем існування та пристосуваннями і особливостями умов існування.

Питання ІV — рівня.  Відкриті запитання

1. Поясніть значення теорії Ч.Дарвіна для подальшого розвитку поглядів на еволюційні процеси.

2. Охарактеризуйте шляхи пристосування організмів до періодичних змін умов середовища мешкання.

3. Еволюція багатьох видів квіткових рослин і комах відбувалася спільно. Які спільні пристосування у них виробилися і як вони залежать один від одного?

4. Обґрунтуйте положення про коеволюцію як основу функціонування стабільних систем.

Оцінювання контрольної  роботи

І рівень –  правильна відповідь – 1 бал,                                        Всього 12 балів                    

ІІ рівень – позначені правильні  відповіді – 2 бали,        Всього 12 балів   

- одна допущена помилка  – 1 бал

ІІІ рівень –  правильно позначені відповідності – 4 бали      Всього 16 балів

-                       одна допущена помилка  - 2 бали

-                       дві  допущені  помилки - 1 бал

IVрівень – відповідьправильна, повна, розгорнута, логічно побудована,                  

                    містить висновок.    – 5 балів

-                       відповідьправильна,  логічно побудована,

 не  містить висновок.      – 3 бали

-                       відповідь частково правильна, 

  не  містить висновок.     – 2 бали

-                       завдання містить окремі розрізнені,

  не пов’язані між собою фрагменти відповіді – 1 бал      Всього 20 балів

20.05.2020                  Урок № 68

Тема. Тематичне оцінювання

19.05.2020                  Урок №67

Тема. Досягнення молекулярної біології та генетики у медицині

 генна інженерія

Д/з опрацювати пар. 60, повт пар.51-59 переглянути презентпцію.

12.05.2020/ 13.05             Урок №65-66

Тема Біоінженерія рослин та тварин

Д/з   опрацювати пар.58,59. переглянути відео запитання усно після пар.

06.05.2020                 Урок № 63-64

Тема. Осоюбливості селекції рослин ітварин. Біотехнолгія, селекція та генна інженерія мікроорганізмів

Д/з опрацювати параграф 56, переглянути відео, запитання усно

30.04.2021                             Урок №62

Тема. Зміни генетического різноманіття під час селекційної роботи

опрацювати параграф 55, переглянути відео до уроку. Д/з пар.55 зап стор. 187 (поміркуйте)

29.04.2021                 Урок №61

тема Основні методи селекції організмів. штучний добір и гібридизація

опрацювати параграф 53 просмотр відео урока, виконати творче завдання сторфнка 181 

22.04.2021                     Урок № 60

Тема. Селекція організмів. основні положення та завдання

опрацювати параграф 52 та презентацію дати відповіді на запитання 2, 4,5 (письмово)

Шановні учні!!!!!!!

У нас іде підготовка да ЗНО тому у мене прохання надати результати проходження пробного ЗНО 2018,2019 років та виконати пробне ЗНО 2017,2016, 2015 років з подачею результатів ЗНО та ДПА

Результати роботи скинути у вигляді фотознімку: Viber 0955461087 або електронна пошта tanybabina1970@gmail.com

для входу на платформу використовуємо код xxci3x4

   Урок № 53

Тема: «Антропічний вплив на гідросферу. Причини порушення якості природних вод, дефіцит водних ресурсів, принципи оцінки екологічного стану водойм. Охорона водойм»

Вода є важливим елементом біосфери і як екологічний чинник, і як середовище існування. Вона займає понад 70 % площі Землі, й це переважно солона морська вода, натомість запаси прісної води становлять лише 2 % загальної її кількості. Прісна вода зосереджена переважно в льодовиках (85 % від загальної кількості), і лише 1 % прісної води містять річки, озера й підземні води.

У сучасних умовах постійно збільшується потреба у воді. Водночас відбувається погіршення якості води й водних джерел та зменшення можливостей їх використання. Особливо гострою є проблема забезпечення людства достатньою кількістю прісної води. Однією з причин такої ситуації є забруднення водойм.

Забруднення водойм - надходження у водойми різних забруднювачів у кількостях і концентраціях, здатних порушити нормальні умови середовища.

Забруднення води: хімічне, фізичне, біологічне та теплове

Хімічне забруднення виникає внаслідок надходження у водойми шкідливих домішок зі стічними водами. Домішки бувають неорганічної (кислоти, мінеральні солі, луги тощо) й органічної природи (нафта й нафтопродукти, органічні сполуки, поверхнево активні речовини, мийні засоби, пестициди тощо)

Фізичне забруднення відбувається внаслідок потрапляння у воду різних механічних домішок (піску, шлаків тощо). Причиною радіоактивного забруднення є ядерні випробування, аварії на атомних підприємствах і накопичення радіоактивних відходів.

Теплове забруднення пов'язане з підвищенням температури води в результаті її змішування з теплими технологічними водами підприємств.

Біологічне забруднення характеризується появою у воді патогенних бактерій, вірусів, найпростіших, грибів тощо. Джерелом такого забруднення можуть бути стоки комунально-побутових підприємств, дослідницьких лабораторій тощо.

Джерела забруднення гідросфери. 

Основними джерелами потоків стічних вод є промислові підприємства. Стічні води різних галузей сільського господарства є джерелами забруднення пестицидами, сполуками важких металів, нітратами і нітритами тощо. Морський і річковий транспорт забруднює водойми продуктами згоряння пального, а у випадку аварій - часто виникає забруднення водойм нафтою.

Об'єкти енергетичного комплексу не поступаються за кількістю стічних вод. Зокрема, ТЕС спускають у водойми підігріту воду, яка змінює термічні режими водойм, АЕС створюють ризик радіаційного забруднення, ГЕС призводять до застою води у водосховищах і, як наслідок, до накопичення промислових забруднень і цвітіння води.

Цвітіння води - це природне явище, що полягає в зміні забарвлення води внаслідок масового розмноження ціанобактерій. Вони здатні виробляти отруйні речовини у великих концентраціях. Цвітіння викликає зміну кольору води й погіршує кисневу забезпеченість вод. Підсилюють прояв цього явища забруднення водойм добривами, мийними засобами, промисловими стічними водами, що містять сполуки Фосфору та Нітрогену, стимулюючи розвиток ціанобактерій. За таких умов виникає придуха риби й водоростей, що призводить до їх загибелі.

Електричні батарейки залежно від їхнього типу містять важкі метали та небезпечні елементи (Цинк, Манган, Кадмій, Нікель, Плюмбум, кислоти, луги). Потрапляючи в навколишнє середовище, одна батарейка забруднює 400 л води.

Наслідки забруднення гідросфери?

1) зниження первинної біологічної продукції (за оцінками вчених, на 10 %) і, відповідно, зниження приросту інших мешканців моря;

2) деградація й руйнування водних екосистем;

3) скорочення запасів прісної води;

4) погіршення якості води;

5) збільшення частоти інфекційних захворювань, збудники яких передаються через воду (холера, дизентерія, онхоцеркоз).

Основні екологічні проблеми гідросфери (самостійна робота з матеріалом підручника із заповненням таблиці)

Охорона водойм - сукупність заходів, спрямованих на запобігання забрудненню та виснаженню вод.

Основними заходами охорони водойм є:

·правові (дотримання природоохоронних законів, нормування якості води, державний моніторинг вод);

·організаційні (створення санітарних зон, прибережних захисних смуг);

·економічні (технології очищення стічних вод, оборотного водопостачання);

·соціальні (виховання бережливого ставлення до води, екологічна освіта).

Д\з                     1.       Опрацювати відповідний   §  підручника, пит. усно;

2.       Біологія + Медицина. Хвороба Мінамати

Урок №54

ТЕМА УРОКУ: Антропогенні джерела забруднення

                            навколишнього  середовища

      Забруднення — це зміна якості навколишнього середовища, що призводить до негативних наслідків.

        Розрізняють природні й антропогенні забруднення. Природне виникає в ре­зультаті природних причин — виверження вулканів, землетрусів, катастрофічних повеней, пожеж. Антропогенне забруднення — результат людської діяльності. . На даний час людина прямо чи опосередковано впливає на всі кругообіги речовин, що здійснюються в біосфері. У результаті виробничої діяльності змінюються шляхи міграції речовин та швидкість проходження багатьох процесів у біосфері.  

Споживаючи все більше природних ресурсів за допомогою все більш досконалих технічних засобів, людство в прогресуючій формі покращувало умови розвитку своєї цивілізації і свого існування як біологічного виду. Однак, завойовуючи природу, людство значною мірою підірвало природні умови власної життєдіяльності.

       В результаті такого нерозумного природокористування вся планета нині страждає від антропогенного тиску, що виявляється в забрудненні середовища, виснаженні природних ресурсів і деградації екосистем, ерозії ґрунтів і хижацькому винищенні лісів.

Класифікація забруднень природного середовища

( показ слайдів презентації)

        Фахівці по різному класифікують забруднення природного середовища в залежності від того, який принцип беруть за основу класифікації, зокрема - за походженням, часом взаємодії з довкіллям, способом впливу.

  Розглянемо класифікацію забруднювачів за масштабами, типом походження. За цим принципом виділяють наступні типи забруднень.

За масштабами забруднення поділяють на такі види:

•    глобальні (планетарні): озонові дірки, кислотні дощі, парниковий ефект, підвищення рівня радіації і забруднення Світового океану;

•    регіональні: забруднення окремих частин країни, басейну окремої річки, моря;

•    локальні: забруднення невеликих масштабів від локальних джерел забруднення (вихлоп­на труба конкретного автомобіля, викид газоподібних чи твердих відходів окремого підприємства).

 За типом забруднення поділяються на такі види:

•   Механічні — це забруднення навколишнього середовища механічними від­ходами без хіміко-фізичних наслідків.

•Хімічні — це забруднення , що ведуть за собою  зміну хімічних властивостей середовища, що негативно впли­ває на екосистеми й техногенні системи.

•Фізичні — цезабруднення зміна фізичних параметрів навколишнього середовища, що призводить до негативних наслідків.

•Біологічні — це проникнення в екосистеми чи техногенні системи живих іс­тот, ворожих певним співтовариствам.

Фізичні забруднення поділяються на підвиди:

-температурно-енергетичне (теплове) забруднення — це вид фізичного за бруднення, пов'язаний з підвищенням температури середовища під впли­вом антропогенних факторів. Стосовно міського середовища теплове забруд­нення поки що носить локальний характер. «Острови тепла» з підвищеною температурою на кілька градусів — це великі міста, виробничі комплекси тощо. Так, відповідно до температурного режиму, Париж має бути розташо­ваний на 170 км південніше від свого дійсного місця розташування;

-світлове — це вид фізичного забруднення, пов'язаний з порушенням при­родної освітленості в результаті дії штучних джерел світла (яскравий спа­лах світла, спалах під час ядерного вибуху, включені на близькій відстані вогні далекого світла в зустрічного автомобіля);

-електромагнітне — зміна електромагнітних властивостей середовища. Це своєрідні електромагнітні хвилі, дія яких підсилюється під високовольтни­ми лініями, у районі локаторів, біля телевізорів. Воно негативно позначаєть­ся на живих організмах через порушення роботи клітинних і молекулярних біологічних структур. Є дані про вірогідність появи катаракти кришталика ока під впливом цього виду забруднення;

-радіоактивне забруднення — забруднення, пов'язане з перевищенням природного рівня радіації над природним фоном;

-шумове забруднення — це перевищення природного рівня шуму, виклика­ного механічними коливаннями пружних тіл.

Основні антропогенні джерела забруднень

Промисловість

До основних антропогенних факторів розвитку екологічної кризи   належать передусім великі промислові комплекси —  споживачі сировини, енергії, води, повітря, земельних ресурсів і водночас найпотужні­ші джерела практично всіх видів забруднень (механічних, хімічних, фізичних, біохімічних). Серед цих об'єктів найнебезпечнішими забруднювачами довкіл­ля є металургійні, хімічні, нафтопереробні й машинобудівні заводи, кар'єри та збагачувальні фабрики, деякі військові підприємства.

Джерела забруднення довкілля важкими металами

Енергетика

Сильно забруднюють довкілля об'єкти енергетики, передусім ТЕЦ і ГЕС. Поглинаючи величезну кількість нафтопродуктів, газу й вугілля, вони вики­дають в атмосферу мільйони кубометрів шкідливих газів, аерозолей і сажі, за­харащують сотні гектарів землі шлаками й золою. ГЕС вважаються екологічно найбезпечнішими. Та за період свого існування водосховища перетворилися на накопичувачі відходів і забруднень із прилеглих регіонів. Екологічно небезпеку становлять і АЕС. Не тільки зберігається загроза нових аварій на АЕС, а й до­дається дуже складна проблема поховання ядерних відходів.

Військова діяльність

Багато з військових об'єктів становлять реальну й потенційну небезпеку для населення й довкілля, забруднюючи навколишнє природне середовище хі­мічними речовинами, зокрема сполуками важких металів, підвищуючи радіа­ційний фон, спричиняючи деградацію природних комплексів.

Транспорт

Транспортна мережа в Україні доволі густа, кількість та активність авто­транспорту в містах великі, до того ж він завдає відчутної шкоди довкіллю. Основні причини цього — застарілі конструкції двигунів, використовуване па­ливо (бензин, а не газ чи інші, менш токсичні, речовини) та погана організа­ція руху, особливо в містах, на перехрестях. Залізничний транспорт екологіч­но чистіший, особливо електричний. Та проблемою стало сильне забруднення залізниць нечистотами, що викидаються з вагонних туалетів. Забруднюється смуга завширшки в кілька метрів обабіч колій.

Сільське господарство

Для  сільськогосподарських регіонів найхарактернішим є забруднен­ня природних вод і ґрунтів пестицидами й мінеральними добривами.  

 Особливе місце в забрудненні довкілля відіграють азотні й фосфорні добрива. Загалом у світі з полів змивається до 30-50% внесених мінеральних добрив. Землеробство, особливо зрошувальне, стає щораз бруднішою галуззю народного господарства. Нітрати, нітрити й амоній проникають у водоносні горизонти на глибину в десятки метрів. Ще гірші наслідки має широке використання пестицидів.

Відкриття пестицидів - хімічних засобів захисту рослин і тварин від шкідників та хвороб, з одного боку, стало важливим досягненням сучасної науки. Зараз у світі в середньому на 1 га вноситься 300 г хімічних засобів захисту тільки рослин, у т.ч. в Західній Європі і США - 2-3 кг, в країнах Азії (крім Японії), Африки і Латинської Америки – близько  200 г. Залежно від об'єкту дії, їх поділяють на такі групи:

Комунальні стоки

Дедалі нагальнішою екологічною проблемою міст України, особливо ве­ликих і курортних, стає очищення різних комунальних відходів — побуто­вих і промислових — та їх переробка. Щорічно у водойми України скидається близько 4 млрд м³ забруднених стоків.

Джерела фізичного забруднення

До небезпечних забруднювачів довкілля належать об'єкти, які генерують потужні фізичні поля: електромагнітні, радіаційні, шумові, ультра- та інф­развукові, теплові, вібраційні (великі радіостанції, теплоцентралі, РЛС, транс­форматорні підстанції, ЛЕП, ретрансляційні станції, спеціальні фізичні лабо­раторії й установки, кібернетичні центри, АЕС та ін.).

 Домашнє завдання:  опрацювати відповідний параграф. Підготувати повідомлення на  тему: «Проблеми забруднення навколишнього середовища місцевості де ви проживаєте»повідомлення надіслати на пошту.

Урок № 55                                   07.04.2020

Тема: Антропічний вплив на біорізноманіття. Проблеми акліматизації та реакліматизації видів. Збереження біорізноманіття як необхідна умова стабільності біосфери.

1. БІОРІЗНОМАНІТТЯ – це розмаїття організмів, видів та їхніх угруповань.

Ø  Нині внаслідок діяльності людини скорочується генетичне, видове й екосистемне біорізноманіття.

Ø  За даними науковців, до 50 % таксономічних груп перебувають під загрозою зникнення, на 60 % зменшилась кількість видів хребетних тварин у світі.

Ø  Скорочується біорізноманіття не лише в природних екосистемах. Це стосується й різноманіття порід або сортів у агроекосистемах.

Ø  Наука, що вивчає формування й еволюцію біорізноманіття, називається диверсикологією.

Причини деградації біорізноманіття:

1) Руйнування природного середовища життя – основна причина вимирання видів:

Ø  Лісорозробки,

Ø  гірничі роботи,

Ø  вирубування дерев під пасовиська,

Ø   будівництво дамб, автострад.

Загальний стан екосистем, або показники індексу живої планети, за останні десятиліття знизились на 37 %.

2) Збільшення частки чужорідних видів (біологічне забруднення).

Інвазійні види – види, які розповсюджуються природним шляхом або за допомогою людини й становлять значну загрозу для флори й фауни певних екосистем, конкуруючи з місцевими видами за екологічні ніші.

Процес розселення диких видів на нових територіях називають біологічною інвазією.

Відомими прикладами таких видів є:

Ø  колорадський жук,

Ø  фітофтора,

Ø  філоксера виноградна,

Ø  кріль європейський,

Ø  водяний гіацинт,

Ø  елодея канадська,

Ø  опунція,

Ø  китайський волохатий краб,

Ø  коза,

Ø  жаба ага.

3. Надмірна експлуатація природних ресурсів

Ø  За останнє тисячоліття площа лісів Землі зменшилася майже на третину, скоротилися рибні ресурси, зникають родючі ґрунти.

4. Швидке зростання кількості населення

Ø  За прогнозами вчених, через високі темпи росту кількості населення на планеті в найближчі 30 років воно становитиме близько 10 млрд людей.

5. Зміна клімату й глобальне потепління

Ø  Кліматичні моделі показують, що в XXI ст. середня температура поверхні Землі може підвищитися на 1,1 – 6,4 °C, що призведе до змін у кількості та розподілі атмосферних опадів, танення льодовиків Гренландії та Антарктики.

Ø  Внаслідок цього можуть почастішати повені, посухи, урагани, знизяться різноманітність та врожайність сільськогосподарських культур.

2. НАСЛІДКИ АНТРОПІЧНОГО ВПЛИВУ НА БІОРІЗНОМАНІТТЯ

1. Зникнення видів

Ø  За оцінками фахівців, за останні декілька століть внаслідок діяльності людини темпи зникнення видів зросли майже в 1 000 разів порівняно зі звичайними темпами, характерними для різних етапів історії Землі.

2. Проблеми вселення нових видів

Встановлено, що з другої половини XX ст. загострилися проблеми біозабруднення, пов’язані з:

Ø  акліматизацією (пристосуванням до умов нового середовища та нових угруповань й екосистем);

Ø  реакліматизацією (переселенням організмів у місця, де вони раніше проживали, але з різних причин зникли).

Вселення чужорідних видів часто чинить негативний вплив на аборигенні

види та природні екосистеми в цілому.

Нині чужорідні види представляють усі таксономічні групи і загрожують біорізноманіттю в глобальному масштабі.

Загальне число чужорідних видів, що адаптувалися до нових умов, зросло до 500 тисяч – це вдвічі більше, ніж 60 років тому.

До найнебезпечніших видів-агресорів в Україні належать:

Ø  пацюк мандрівний,

Ø  змієголов,

Ø  борщівник Сосновського,

Ø  ротан-головешка,

Ø  гірчак японський,

Ø   рапана венозна,

Ø  мнеміопсис.

3. ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОРІЗНОМАНІТТЯ

1) Збереження біорізноманіття – це сукупність заходів, спрямованих на охорону окремих популяцій, видів та екосистем у цілому разом з їхнім середовищем існування. Біорізноманіття як величезний генофонд планети є одним із дуже важливих механізмів забезпечення стабільності біосфери. Що він різноманітніший, то легше біосфера адаптується до нових умов.

2) Стабільність біосфери – це властивість, заснована на високому рівні різноманіття живих організмів, окремі групи яких виконують різні екологічні функції.

Значення біорізноманіття для стабільності біосфери полягає в тому, що воно:

Ø  виконує буферну роль у біосфері, завдяки чому зменшує негативний вплив абіотичних чинників (наприклад, поглинання й біоакумуляція забруднювачів);

Ø  забезпечує біологічний кругообіг речовин та енергії (наприклад, участь мікроорганізмів у кругообігу Нітрогену, Сульфуру, Феруму);

Ø  регулює кліматичні процеси на Землі (наприклад, вплив лісів на водний баланс Землі);

Ø  бере участь у запобіганні масовим захворюванням (зменшення біорізноманіття супроводжується збільшенням кількості тварин-носіїв небезпечних інфекцій).

3) Для збереження і використання біорізноманіття в інтересах теперішнього і майбутнього поколінь було прийнято:

Ø  Конвенцію ООН про охорону біорізноманіття (Ріо-де-Жанейро, 1992),

Ø  Всеєвропейську стратегію збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (Софія, 1995).

Основні положення цих документів в Україні реалізуються на засадах Концепції Загальнодержавної програми збереження біорізноманіття на 2005 – 2025 роки (2004).

Основними напрямами діяльності щодо збереження біорізноманіття є:

Ø  збереження природних екосистем та оздоровлення агроекосистем;

Ø  збереження видів та популяцій;

Ø  створення екологічної мережі та природоохоронних документів;

Ø  новий оселищний підхід до охорони біорізноманіття – збереження природних

оселищ, тобто місць існування видів, що дає змогу зберегти види, їх угруповання

й умови, необхідні для їхнього виживання та нормального розвитку.

Заповніть таблицю характеристики причин деградації біорізноманіття. Поясніть, чому втрата біологічного різноманіття є однією з глобальних екологічних проблем.

Причини деградації біорізноманіття

2. Біологія + Екоетика.

Чи існують у природі «шкідливі» види?

В екології є класичний приклад про екологічні взаємозв’язки. Для того щоб позбутися комарів – переносників малярії, у 70-ті роки ХХ ст. на острові Калімантан в Індонезії обробили місцевість пестицидом ДДТ. Після цього там почали коїтися загадкові події. Спершу обвалювалися дахи будинків місцевих жителів, потім масово гинули кішки, а згодом на острові поширилася чума.

Поєднайте взаємозв’язками такі організми, як чумна паличка, блохи, пацюки, таргани, терміти, ящірки, кішки, людина, і поясніть, чому так сталося. Висловіть судження щодо твердження про те, що з екологічного погляду «шкідливих» видів організмів у природі не існує.

3. Біологія + Лісове господарство.

Чи варто робити заліснення Степу?

У степах є ділянки, непридатні для оранки (схили, балки, кам’янисті та крейдові відслонення). Не маючи можливості висаджувати на таких ділянках, наприклад, жито, їх передали під лісорозведення, щоб «не дати землі гуляти». На таких територіях почали створювати штучні лісонасадження. Застосуйте екологічні знання та поясніть, чому саджати ліс у Степу більш шкідливо, ніж корисно.

 Домашнє завдання

1. Опрацювати параграф 46,47 письмово відповісти на запитання ст..157 (поміркуйте), ст.. 160 зап. 1,7

Урок №56                           08.04.2020 

тема. Екологічна політика в Україні.Поняття про екологічне мислення.

Д/з опрацювати параграф 48. Зробити практичну роботу стор. 171                                                    

15.04.2021                      Урок №57

Тема:   Червона книга України. Природоохоронний фонд України.

Червона книга України — анотований та ілюстрований перелік рідкісних видів та видів, що знаходяться під загрозою зникнення на території України, і підлягають охороні; основний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання.

До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які постійно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони. Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин підлягають особливій охороні на всій території України.

Організація збереження видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, поліпшення середовища їх перебування чи зростання, створення належних умов для розмноження у природних умовах, розведення та розселення – ось основне її призначення.

Червона книга України є основою для розробки подальших дій, спрямованих на охорону занесених до неї видів тварин і рослин.
Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин підлягають особливій охороні на всій території України.

Залежно від стану та ступеня загрози для популяції видів тварин чи рослин, занесених до Червоної книги України, вони поділяються на такі категорії:

-    зниклі;

-    зникаючі;

-    вразливі;

-    рідкісні;

-    невизначені;

-    недостатньо відомі;

-    відновлені.

У Червоній книзі України про кожний із видів тварин і рослин, занесених до неї, вказуються такі відомості: категорія, розповсюдження, основні місця знаходження, чисельність у природі, в тому числі за межами України, її зміни, відомості про розмноження або розведення в неволі (культурі), заходи, що вжиті та які необхідно здійснити для їх охорони, джерела інформації. У Книзі також містяться картосхеми розповсюдження та фотографії (малюнки) занесених до неї видів тварин і рослин.

Ведення Червоної книги України покладається на Міністерство екології та природних ресурсів України. Підставою для занесення до Червоної книги України певного виду тварин або рослин є дані про чисельність та її динаміку, ареал і зміни умов існування, що підтверджують необхідність вжиття термінових заходів для їх охорони.

Рішення про занесення видів тварин і рослин до Червоної книги України приймається Міністерством екології та природних ресурсів України. Воно ж здійснює державний контроль за додержанням вимог щодо охорони та відтворення видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги.

 Домашнє завдання .

 Читати матеріал § 49 письмово Що таке чорні списки видів тварин, чому вони виникли. Виконати пробне ЗНО 2021 і надіслати результат

16.04.2021                                            Урок№58

Тема:  Взаємозв’язок глобальних проблем. Сталий розвиток – стратегія людства на ХХІ ст.  Роль хімічної науки для забезпечення сталого розвитку  люства.

            В історії людства є певні ритми. Ще Емпідокл писав: «Світ перебуває в постійному хитанні від ненависті до любові і від любові до ненависті». Кожній епосі властивий дух, кожна епоха ставить завдання і кожна епоха розв’язує по-своєму питання про мету і сенс буття. Ми живемо на межі епох, в апокаліптичний момент людства.

            Килим біосфери, що колись був яскраво розшитий, все більше починає нагадувати яскраву ганчірку, об яку довго витирали ноги. Біосфера протерта на всіх поверхах – в озоновому шарі – дірки, замість буйних степів панують убогі пустелі. І навіть на нижньому, підземному поверсі, де живуть бактерії - хемотрофи, пустота, на місці викачаної нафти.

            Все частіше звучать вислови про те, що у всьому винна хімія. Можна сказати, що виникла нова хвороба, яку  називають «хемофобія» -  хворобливий стан людини, викликаний страхом хімічного отруєння забрудненим повітрям, предметами хімізованого побуту, промисловими викидами тощо.

Сьогодні наше з Вами завдання з’ясувати причини цим явищам, процесам.

1. Взаємозв’язок глобальних проблем людства

Історична своєрідність і соціальна унікальність глобальної ситуації, що склалася на порозі третього тисячоліття, владно зажадали від людства високу моральну відповідальність і безпрецедентних практичних дій як у внутрішній політиці окремих країн, так і в міжнародних відносинах, як у взаємодії суспільства з природою, так і у взаєминах між самими людьми.

Всі глобальні проблеми сучасності тісно пов'язані один з одним і взаємно обумовлені, так що ізольоване вирішення їх практично неможливо. Так, забезпечення подальшого економічного розвитку людства природними ресурсами свідомо припускає запобігання наростаючого забруднення навколишнього середовища, інакше це вже в доступному для огляду майбутньому призведе до екологічної катастрофи в планетарних масштабах. Саме тому обидві ці глобальні проблеми справедливо називають екологічними і навіть з певним підставою розглядають як дві сторони єдиної екологічної проблеми. У свою чергу, цю екологічну проблему можна вирішити лише на шляху нового типу економічного розвитку, плідно використовуючи потенціал науково-технічної революції, одночасно запобігаючи її негативні наслідки.

В уявленні деяких вчених взаємозв'язок і взаємозумовленість глобальних проблем утворюють певний "порочне коло" нерозв'язних для людства лих, яких або взагалі не можна уникнути, або єдиний порятунок від них полягає в негайному припиненні економічного зростання і зростання населення. Такий підхід до глобальних проблем супроводжується різними песимістичними прогнозами майбутнього людства. У 70-80-ті роки на Заході було опубліковано чимало похмурих пророцтв, заснованих на переконанні в нездатності людства дозволити глобальні проблеми. Автор одного з них, американський соціолог Р. Л. Хейлбронер, пророкуючи під впливом перших доповідей Римському клубу впадіння людства в нове варварство на спустошеною планеті, песимістично заявляв: "І якщо під питанням:" Чи є надія у людини? "- Ми маємо на увазі можливість впоратися з викликами, які кидає нам майбутнє, без жахливої розплати, то напрошується відповідь: "Такий надії немає!"

2.Роль світової громадськості та міжнародних організацій у їх розв’язуванні.

Знаменною рисою розвитку людського суспільства в ХХ ст. є зміцнення взаємозв'язків і взаємозалежності країн і народів як тенденція, історично обумовлена вимогами НТР, розвитком міжнародного співробітництва, появою глобальних проблем, особливо посилилася у другій половині ХХ і на початку ХХІ століть, породивши велику кількість різноманітних міжнародних організацій

 Сталий розвиток — це керований розвиток. Основою його керованості є системний підхід та сучасні інформаційні технології, які дозволяють дуже швидко моделювати різні варіанти напрямків розвитку, з високою точністю прогнозувати їх результати та вибрати найбільш оптимальний.

Водночас з'явились дослідження американського вченого Н. Джорджеску-Рогена, який пов'язує розвиток економіки з природними обмеженнями та робить спроби поєднати термодинаміку з економікою довкілля. Дослідження Н. Джорджеску-Рогена проводились незалежно від К. Боулдинга, який у 1966 р. був визнаний за обґрунтування довкільних проблем принципу рівноваги речовини, а також від Г.Айреса і Л.Кохрсена, які використовували підхід балансу матеріалів та вхідних і вихідних системах.

Варто відзначити, що досягнення оптимального варіанта розвитку декларують ряд країн, у кожної країни свій шлях розвитку. В одних цей шлях «тільки починається, у інших вже розпочався, треті вже стали на шлях сталого економічного розвитку (США, Японія, країни Європейського Союзу)». Існує багато і таких країн, яким не до сталого розвитку і вони його не сприймають. На перше місце вони ставлять одну стратегічну мету — вижити. Саме такі країни провокують загрози, що поширюються до інших держав та їхніх регіонів. Досягти сталого розвитку регіонів надзвичайно важко, адже близьке сусідство з іншими державами формує загрозу екологічної небезпеки, а глобалізація, що стрімко набрала обертів, сприяє утворенню та загостренню економічних та соціальних небезпек, що зрештою торкаються регіонального розвитку.

 приклади впровадження концепції сталого розвитку на практиці

Можливі варіанти:

·         Будівництво доріг, будівель має супроводжуватися відповідним зростанням зелених насаджень — щоб не погіршувати стан довкілля.

·         Зростання виробництва зерна не повинно супроводжуватися виснаженням чи іншим погіршенням якості ґрунту.

·         Видобування корисних копалин (наприклад металевих руд, вугілля) має супроводжуватися створенням підприємств, що не залежать від цього видобутку. Таким чином, щоб після вичерпання майбутні покоління (а часто й поточні) не мали економічних проблем.

·         У приватному сенсі — заробітна плата повинна компенсувати витрати на відновлення здоров'я, погіршене через виконувану роботу.

·         Медичні препарати та хірургічні операції повинні не лише вирішувати поточну проблему, але й не призвести до погіршення стану здоров'я пацієнта у майбутньому, часто це включає і здоров'я наступних поколінь.

·         Навчання та використання праці жінок не повинне приводити до відмови від виконання основного обов'язку — народження дітей. Фактично найбільша шкода, яка може бути завдана майбутнім поколінням — це пряме їх знищення.

  Роль хімії в повсякденному житті і в розв’язанні глобальних проблем

Екологічні проблеми сучасного світу традиційно пов'язують з хімією. Насправді за ступенем негативного впливу на навколишнє середовище хімічна промисловість знаходиться на четвертому місті, слідом за теплоелектростанціями, чорною і кольоровою металургією, транспортом. У той же час, це єдина галузь промисловості, яка здатна очищувати довкілля. Саме хімія створює димоочисні фільтри, регенерує забруднену воду і грунт, знешкоджує розлиту нафту тощо.

Природні матеріали, що використовуються у виробництві промислових продуктів, називаються сировиною.
Природа, що нас оточує, здається, є невичерпною коморою, з якої промисловість бере сировину. У міру розвитку науки і техніки дедалі більше нових корисних копалин використовується для добування продуктів виробництва, з'являються нові види сировини, розширюється сировинна база промисловості.
У зв'язку з бурхливим розвитком промисловості у XX ст. різко збільшився обсяг добування й переробки корисних копалин. За останні 40 років багатьох корисних копалин було видобуто більше, ніж за всю історію людства. Тепер у світі щорічно вилучається й переробляється 100 млрд. т гірських порід. А в хімічному виробництві як сировину використовують не лише гірські породи. Це призводить до того, що багато які сировинні джерела швидко виснажуються, внаслідок чого й виникає сировинна проблема. Уже тепер багато країн відчувають гостру нестачу окремих видів сировинних ресурсів, В Україні, наприклад, не вистачає такої горючої мінеральної сировини, як нафта і природний газ.
Невідповідність між запасами і споживанням деяких видів сировини висуває проблему її бережливого й раціонального використання. У зв'язку з цим хіміки ставлять перед собою такі найголовніші завдання:
1) розвідування й застосування дешевої сировини, нових видів альтернативних сировинних матеріалів;
2) комплексне використання сировини;
3) розробка нових ефективних методів рециркуляції, тобто багаторазового використання різних видів сировини, наприклад металів;
4) використання відходів як сировини.
Останнім часом хіміки намагаються застосовувати місцеву сировину. Це вигідно, оскільки не вимагає витрат на далекі перевезення.
Історія розвитку хімічної промисловості знає чимало прикладів, коли та чи інша речовина з пустої породи або відходів виробництва перетворювалася на цінну сировину. Наприклад, хлорид калію КСІ наприкінці минулого сторіччя був пустою породою під час добування кухонної солі з сильвініту. Тепер сильвініт переробляють з метою вилучення з нього хлориду калію КСІ для виробництва цінних мінеральних добрив, а хлорид натрію перетворився на відходи.
Багато рідкісних металів раніше не знаходили застосування через їх промислову недоступність, але потреби в цих металах атомної енергетики, мікроелектроніки, радіотехніки, космічної техніки, які сьогодні визначають науково-технічний прогрес, зробили можливим промислове добування розсіяних елементів.
Комплексне використання сировини спрямовується на застосування всіх її головних частин для добування корисних продуктів або матеріалів. Це означає, що з одного виду сировини можна добути велику кількість різних продуктів. Наприклад, нині деревина використовується не лише як джерело виготовлення меблів, а й як джерело величезних матеріальних цінностей.
Хіміки відповідають за раціональне використання сировини, її комплексну переробку, ліквідацію відходів, багато з яких завдають непоправної шкоди довкіллю та здоров'ю людини. Отже, розробка нових способів комплексного використання сировини має величезне значення.
Хімія має велике значення і в розробці способів переведення речовин, що прореагували, у початковий стан для їх повторного використання (рециркуляція, регенерація сировини).

Д/з               Опрацювати параграф 50, повторити параграфи 39-49

22.04.2021                  Урок №59