Результати роботи скинути у вигляді фотознімку: Viber 0955461087 або електронна пошта tanybabina1970@gmail.com

для регестрації на платформі використайте код hr5k4vv

УВАГА !!!!!!! матеріали нових уроків будуть розташовані у верхній частині сторінки. ШАНОВНІ зверніть увагу на письмові роботи.

12.01.2021                 Урок №33 

 Тема. Імунна система. Імунітет. Специфічний і неспецифічний імунітет. Імунізація. Алергія. СНІД.

Два сторіччя тому, коли у світі від страшної хвороби – чорної віспи – щороку помирало багато тисяч людей, англійський лікар Едвард Дженнер помітив, що доярки часто хворіють на безпечну для людини коров’ячу віспу і ніколи – на чорну. В 1796 році Дженнер вирішив провести дослід на людині. З дозволу батька увів під шкіру здорового восьмирічного хлопчика збудник коров’ячої віспи. Спочатку хлопчик нічого не відчував, але на сьомий день у нього підвищилась температура тіла, зник апетит, зявився головний біль, а на шкірі – незначний рожевий висип. Через ніч хлопчик уже був здоровий. Через півтора місяця лікар увів йому під шкіру рідину справжньої чорної віспи. Хлопчик не захворів на цю страшну недугу: він уже мав імунітет від чорної віспи на все життя!

Саме імунітет  є тим механізмом, з допомогою якого організм зберігає свою індивідуальність.

Найвагомішим проявом гомеостазу є захист від проникнення у внутрішнє середовище організму інфекційних мікроорганізмів та продуктів їх життєдіяльності, який забезпечує імунна система. Імунна система людини складається з:

центральної (червоний кістковий мозок і тимус);

периферійної (лімфатичні вузли, селезінка, мигдалини, апендикс).

Неспецифічний захист направлений супроти антигенів та ушкоджувальних агентів взагалі, а специфічний (імунний) захист направлений на боротьбу з конкретними збудниками.

2. Імунітет. Види імунітету. (Розпо­відь учителя з елементами бесіди і використанням таблиці).

Імунітет – це захист організму від усього, що несе у собі ознаки чужорідної генетичної інформації, спосіб збереження генетичної сталості клітин.

Таку чужорідну інформацію несуть бактерії, віруси, найпростіші, гельмінти, продукти їх життєдіяльності, а також білки і клітини багатоклітинних організмів, включаючи видозмінені клітини самого організму. Ці речовини в імунології називають антигенами.

Антигени – це речовини, які сприймаються організмом як чужорідні і при введені в організм, здатні викликати імунну відповідь.

Імунна відповідь на дію антигену – це складна захисна реакція, розпізнавання чужорідних тіл. Розрізняють декілька видів імунітету.

 Гуморальний імунітет забезпечується специфічними макромолекулами, які функціонують у внутрішніх рідинах організму. У плазмі крові містяться спеціальні білки, які здатні знешкоджувати мікроорганізми та отруйні продукти їх життєдіяльності, які надходять у рідини організму.

Антитіла утворюються та виділяються спеціальним типом лейкоцитів, які є в крові та лімфі.

Клітинний імунітет. Головну роль у цьому відіграють білі кров’яні клітини – лейкоцити. Захисні функції лейкоцитів переконливо довів російський біолог І. І. Мечников. Він встановив, що лейкоцити, завдяки здатності до амебоїдного руху, поглинають хвороботворні мікроорганізми і перетравлюють їх. Це явище відбувається за механізмом фагоцитозу (від грецьк. phagos – пожирати).

Інші імунні клітини – Т-лімфоцити, що розвиваються у тимусі (вилочковій залозі), відповідають за знищення тільки певного виду мікроорганізмів або залишків антигенів.

Імунітет може виникати не залежно від втручання людини (природний імунітет), а може бути наслідком штучної імунізації (штучний імунітет). В залежності від походження, розрізняють:

природний вроджений імунітет;

природний набутий імунітет;

штучний активний імунітет;

штучний пасивний імунітет.

У випадку природного вродженого імунітету антитіла присутні у організмі від народження. Набутий природний імунітет може виникнути після перенесення деяких захворювань. Так, наприклад, людина, яка перенесла кір, вітряну віспу, коклюш, як правило, повторно не хворіє. Імунна система “запам’ятовує” мікроорганізм-збудник і протидіє наступному інфікуванню.

Штучну імунізацію проводять для профілактики захворювань або для їх лікування. Активний штучний імунітет виникає внаслідок щеплення – введення в організм вакцини (від лат. vaccinus – коров’ячий).

Вакцина – це ослаблені чи вбиті мікроорганізми, що викликають захворювання, або продукти їх життєдіяльності.

На введення вакцини виробляються антитіла, як і при інфікуванні, але захворювання не виникає через недостатню силу збудника. Утворені антитіла захищають організм від проникнення інфекції. Вперше вакцинацію провів у кінці XVIIIстоліття англійський лікар Е. Дженер для запобігання захворювання на віспу. Для цього він використав препарат від хворих корів. Активний імунітет діє багато років, але іноді вакцинацію потрібно проводити у декілька етапів.

У випадку, коли людина вже захворіла і хворому потрібна негайна допомога, йому вводять лікувальну сироватку.

Лікувальна сироватка – це біологічний препарат, який містить готові антитіла.

Лікувальну сироватку одержують з плазми крові тварин або людей, що перехворіли на певну інфекцію. Сироватку, що містить необхідні антитіла, попередньо обробляють і вводять хворому. Кожне антитіло атакує інфекцію і допомагає організму-реципієнту здолати захворювання. У цьому випадку власні антитіла не утворюються, тому такий імунітет називають пасивним.

3. Розлади імунної системи. (Розпо­відь учителя з елементами бесіди).                                                                                                      Імунна система захищає внутрішнє середовище організму, але іноді її робота порушується. Розрізняють два види імунних розладів:

·         надмірну реакцію організму (алергія, автоімунні захворювання);

·         імунодефіцитний стан.

Алергія (від грецьк. allos – інший та ergon – дія) за механізмом прояву подібна до імунної реакції. Це неадекватна відповідь імунної системи на повторне надходження в організм сполуки (алергену), яка для більшості людей нешкідлива. Алергени для даного організму є антигенами. В залежності від походження, їх поділяють на:

·         екзоалергени (зовнішні);

·         ендоалергени (внутрішні).

До першої групи відносять деякі харчові продукти (шоколад, цитрусові, яйця тощо), різні хімічні речовини (пральний порошок, агрохімікати тощо), лікарські препарати, пилок квітів та інші. Внутрішні алергени – це власні тканини організму, в яких відбулися певні видозміни внаслідок патологічних процесів. Такі токсичні речовини, наприклад, утворюються в тканинах, ушкоджених опіками або обмороженням.

Імунодефіцитний стан може бути наслідком радіоактивного опромінення, особливо при ураженні червоного кісткового мозку. В умовах радіоактивного забруднення середовища такий стан призводить до зростання частоти і чисельності різноманітних інфекційних захворювань, зниження здатності організму протистояти гострим респіраторним вірусним інфекціям тощо. Важкою формою імунодефіциту є захворювання на СНІД (синдром набутого імунодефіциту), яке викликається внаслідок ураження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Цей вірус руйнує один з типів лейкоцитів, що призводить до зниження функції імунної системи. Вважається, що протягом 10 років після інфікування людина може померти. Причиною смерті є загострення або неадекватне протікання інфекційних захворювань. ВІЛ передається через кров і деякі рідини організму, а зараження може відбутися при переливанні крові і деяких кров’яних препаратів, при користуванні нестерилізованим інструментарієм у лікарнях і перукарнях, при статевих зносинах тощо. Нажаль, ліків від цього страшного захворювання ще немає

Домашнє завдання

 Опрацювати матеріал підручника.пар 53-54   в зошиті зробити відповідні записи     

21.05.2020                        Урок №68

тема. Контрольна робота №2

I рівень                                                  I варіант

1. Які залози внутрішньої секреції виробляють адреналін:

а) яєчка;    б) яєчники;    в) надниркові;   г) гіпофіз та епіфіз;

2. Продукт діяльності підшлункової залози як залози зовнішньої секреції:

а) жовч;   б) інсулін;  в) ліпаза;   г)адреналін;

3. Чоловічий статевий гормон:

а) тестостерон;   б) адреналін;   в) естрадіол;    г) пролактин;

4. Гормон, який виділяє гіпофіз:

а) окситоцин;   б) глюкагон;   в) адреналін;   г) тирозин;

5. Яка залоза виробляє гормон інсулін:

а) підшлункова;  б) гіпофіз;  в) щитоподібна;   г) тимус;

6. Який гормон синтезується у корі надниркових залоз:

а) тироксин;   б) адреналін;   в) паратгормон;    г) кортизон;

II рівень

1. За гіперфункції щитоподібної залози розвивається:

а) гігантизм;   б) мікседема;   в) базедова хвороба;   г) стрес;

2. Звужує усі кровоносні судини:

а) вазопресин;   б) тироксин;   в) адреналін;   г) норадреналін;

3. Бронзова хвороба – це

а) гіперфункція кортизону;  б) гіпофункція адреналіну;  в) гіпофункція кортизону;   г) гіперфункція соматотропну;

4. Контролює біоритми тіла:

а) вазопресин;   б) кортизон;   в) мелатонін;   г) паратгормон;

5. Гіперфункція соматотропіну спричиняє:

а) карликовість;   б) мікседему;   в) кретинізм;  г) акромегалію;

6. Цукровий діабет виникає за нестачі:

а) глюкагону;   б) тироксину;   в) інсуліну;    г) естрадіолу;

III рівень

1. Установіть відповідність між залозами ендокринної системи та їх функціями:

А) епіфіз                                    1. ріст організму

Б) гіпофіз                                              2. реабсорбція

В) надниркова                                      3. рівень глюкози в крові

Г) підшлункова                                    4. пігментація шкіри

                                                               5. регенерація шкіри

2. Установіть відповідність між гормонами і хворобами:

А) тироксин                                       1. цукровий діабет

Б) інсулін                                            2. мікседема

В) кортизон                                        3. карликовість

Г) соматотропін                      4. аддісонова хвороба

                                                 5. нецукровий діабет         

3. Випишіть окремо номери ознак, характерні для залоз внутрішньої, змішаної та зовнішньої секреції:

1) відсутність вивідних протоків;

2) свої секрети виділяють не лише у кров;

3) незначна кількість секрету;

4) мають вивідні протоки, через які, виділяють продукти своєї діяльності на поверхню тіла або порожнину органа;

5) малі розміри;

6) секрет виділяється безпосередньо в кров;

7) виділяють ферменти;

8) виробляють біологічно-активні речовини-гормони;

9) секрет розноситься тільки до певного органа;

VI рівень

1. Пам’ятаєте,  у казці розгнівана мачуха перетворюється на очах  у нелюбої пасербиці у відьму; ніс загострився, очі вилізли з орбіт, обличчя і шия здулися. Чи можуть бути подібні перетворення у житті? Відповідь обґрунтуйте.

2. Діяльність яких залоз і які гормони посилюють роботу серця і підвищують кров’яний тиск?  

19.05.2020                        Урок №67

Тема. Заплідненн. вагітність 

Д/з опрацювати пар.56-57 повторити 49-55

14.05.2020                    Урок № 66

Тема будова та функції репродуктивної системи

Д/з опрацювати параграф 55, 56 зробити відповідні записи питання усно.

12.05.2020                      Урок № 65

Тема. Профілактика захворювань ендокринної системи.

 1. Базедова хвороба. (Роз­повідь учителя з елементами бесіди, використанням презентації).

Дифузний токсичний зоб (базедова хвороба) — автоімунне захворювання щитоподібної залози, що характеризується посиленою секрецією гормонів тироксину і трийодгироніну. Клінічний симптомокомплекс гіперфункції щитоподібної залози називається тиротоксикозом. Основою дифузного токсичного зоба є гіперплазія та гіпертрофія щитоподібної залози з її збільшенням. Захворювання значно поширене, частіше уражує жінок віком 20—50 років.

Ендемічний зоб – дифузне збільшення ЩЗ, зумовлене нестачею надходження в організм йоду або іншими струмогенними чинниками. Трапляється в популяції з частотою понад 5% серед дітей молодшого і середнього шкільного віку. 

Спорадичний зоб – дифузне збільшення ЩЗ, зумовлене природженими або набутими дефектами синтезу гормонів ЩЗ. Трапляється в популяції з частотою до 5% серед дітей молодшого і середнього шкільного віку. 

•         Чинники ризику. Одним із провідних екзогенних чинників ризику стосовно розмітку ендемічного зоба є дефіцит йоду в воді та харчових продуктах. Потреба дорослої людини в йоді становить 200—220 мкг /добу. Крім цього, негативно впливають одноманітне харчування, дефіцит білків і вітамінів, антисанітарні умови проживання.

•         Фактичне середнє споживання йоду на 1 особу в Україні (за даними скринінгу 2001 р.) становить 50-70 мкг на добу, тобто є недостатнім.

•         Враховуючи епідеміологічні дані, більшість населення регіонів України зазнає легкого або помірного дефіциту йоду. У зв’язку з цим кожен мешканець йододефіцитного регіону щоденно має одержувати додаткову кількість йоду: 
75 мкг – діти препубертатного віку; 
100 мкг – підлітки; 
100 мкг – дорослі; 
200 мкг – вагітні та жінки, які годують дитину груддю. 
Діти грудного віку одержують йод із материнським молоком.

Для подолання дефіциту йоду використовують такі методи профілактики:

– масова йодна профілактика – профілактика в масштабі популяції; здійснюється шляхом додавання йоду в найпоширеніший продукт харчування (кухонну сіль);

– групова йодна профілактика – профілактика в масштабі певних груп підвищеного ризику розвитку ЙДЗ: діти, підлітки, вагітні та жінки, які годують дитину груддю. Здійснюється шляхом регулярного тривалого прийому препаратів, що містять фізіологічні дози йоду;

– індивідуальна йодна профілактика – профілактика окремих осіб шляхом тривалого прийому препаратів, що містять фізіологічні дози йоду.

2.  Цукровий діабет. (Роз­повідь учителя з елементами бесіди, використанням презентації).

Цукровий діабет — це ендокринне захворювання, пов'язане з абсолютним або відносним дефіцитом інсуліну, що зумовлює порушення всіх видів обміну речовин у організмі.

Цілеспрямована пропаганда здорового способу життя, який передбачає раціональне збалансоване харчування, нормалізацію маси тіла, боротьбу з гіподинамією, усунення чинників ризику діабету.

•         Боротьба з ожирінням є одним з найважливіших заходів у профілактиці ЦД 2 типу.

•          У родинах, де є такі хворі, треба пропагувати раціональне харчування, а при схильності до ожиріння – субкалорійні дієти з обмеженням вуглеводів і жирів.

•          Добова норма цукру і легкозасвоюваних вуглеводів для здорових людей з нормальною масою тіла не повинна перевищувати 50-70 г (з урахуванням усіх продуктів, що містять цукор) у 3-4 прийоми.

У структурі ендокринних захворювань цукровий діабет становить 70 %. За даними епідеміологічних досліджень, кожні 15 років кількість хворих на цукровий діабет подвоюється. Це призвело до того, що цукровий діабет увійшов у трійку хвороб, які є найчастішою причиною інвалідизації та смертності. Високий рівень захворюваності спостерігається у осіб з ожирінням (в 30 разів вищий) та у людей похилого віку.

Із продуктів, що містять значну кількість простих вуглеводів, перевагу слід надавати меду, в якому багато фруктози (до 39 % залежно від сорту). Фруктоза засвоюється в організмі людини без участі інсуліну та вдвічі солодша від глюкози. Для підсолоджування страв можна використовувати сорбіт або ксиліт, які теж не потребують інсуліну для свого метаболізму. Вони нетоксичні, мають жовчогінну дію, порівняно невисоку енергетичну цінність. За рахунок окиснення 1 г сорбіту організм людини отримує 3,1 ккал (13,0 кДж), а ксиліту — 4,1 ккал (17,2 кДж) енергії.

Їсти слід 4 рази на добу, тому що вживання їжі малими порціями менше стимулює інсулінопродукуючу функцію підшлункової залози. Основна маса їжі повинна надходити в організм людини в першій половині дня. Неприпустимо вживати велику кількість їжі перед сном. Кількість білків у раціоні схильних до ЦД осіб не слід обмежувати. За незначного обмеження кількості жирів тваринного походження (до 60—80 г на добу) треба дещо збільшити споживання олії (до 30—35 г на добу). Важливо регулярно вживати овочі (крім картоплі) і фрукти (крім винограду), з якими в організм надходить значна кількість вітамінів і мінеральних солей, вкрай потрібних для регуляції обміну речовин і синтезу інсуліну в достатній кількості.

 Опрацювати матеріал підручника 52 тести стор. 188-189.

07.05.2021                       Урок№64

Тема Залози зовнішньої і внутрішньої секреції  

        У романі М. А. Булгакова «Собаче серце» професор Преображенський  проводить операцію - пересаджує собаці Шарику залози внутрішньої секреції (спочатку статеві, а потім гіпофіз)  чоловіка, 25 років, тричі судимого за крадіжки, який грав на балалайці по корчмах, загиблого від удару ножем. Експеримент вдався - пес не гине, а, навпаки, поступово перетворюється на людину. (витяг із щоденника доктора Борменталя)

29 грудня. Раптово виявлено випадіння шерсті на лобі і на боках тулуба. Гавкіт   нагадує стогін.

1 січня. Виразно гавкає "Абир"; о 3 годині дня засміявся ... Професор розшифрував слово "Абир-Валга", воно означає "Главриба" ...

2 січня. Встав з ліжка і впевнено тримався півгодини на задніх лапах.

6 січня. Сьогодні після того, як у нього відвалився хвіст, промовив чітко слово "пивна". Я гублюся.

8 січня. Пізно ввечері поставили діагноз, зміна гіпофіза дає не омолодження, а повне олюднення. Істота стійко тримається на ногах і справляє враження маленького і погано складеного чоловіка. Лається безперервно. Якщо наказують припинити, не слухається.

-   Чи можуть гормони  викликати такі неймовірні перетворення ?

Гіпофіз.

        Він невеликий за розміром, маса його 0,35 - 0,65 г, розташований біля основи мозку, з яким сполучений за допомогою ніжки. В гіпофізі виділяють три частки: передню, середню і задню. Усі вони продукують гормони з різними функціями.

        Передня частка виробляє кілька гормонів. Один з них впливає на ріст тіла, інші — на діяльність статевих залоз, щитоподібної , надниркових. Гормон росту стимулює розвиток організму, одночасно впливаючи на обмін жирів, вуглеводів і білків. Проміжна частка гіпофізу виділяє гормон мелатонін, який регламентує утворення пігменту шкіри.

       Задня частка гіпофізу нагромаджує гормони вазопресин і окситоцин.  Вазопресин підвищує артеріальний тиск і пригнічує утворення сечі. Знижена функція задньої частки призводить до нецукрового діабету. Це захворювання супроводжується виділенням надзвичайно великої кількості сечі - 5л і більше за добу. На відміну від цукрового діабету сеча не містить глюкозу. Другий гормон - окситоцин - діє на мускулатуру матки, викликаючи її скорочення.

Значення гіпофіза в регуляції роботи інших залоз.

Ендокринні функції гіпофізу знаходяться під контролем гіпоталамуса, в якому утворюються особливі нейрогуморальні речовини. Від гіпоталамуса гіпофіз і отримує всі «накази» і «розпорядження». А в свою чергу, гіпофіз регулює діяльність інших ендокринних залоз: щитоподібної, статевих, епіфіза, надниркових.  Слайд 6

Порушення функцій залози.

        При надлишку  гормону росту розвивається гігантизм. У дітей і дорослих хвороба проявляється по-різному. Зріст хворих дітей значно більший зросту однолітків, і в юному віці вони можуть досягати двох метрів. Якщо гіперфункція передньої частини гіпофіза розвивається у дорослих, то у них ніби відновлюється ріст. При цьому збільшується тільки ті частини тіла (руки, ноги, язик, ніс, щелепи), які не втратили здатність рости. Захворювання називають акромегалією. При недостатній кількості гормону росту у дітей розвивається карликовість. Слайд 7

Епіфіз.

У головному мозку розташована ще одна крихітна ендокринна залоза - епіфіз (шишкоподібна залоза). Вона синтезує гормон мелатонін, секреція якого залежить від подразнення фоторецепторів сітківки ока світлом. У темноті мелатоніну синтезується більше: світло гальмує його секрецію. Мелатонін впливає й на пігменти клітин шкіри (шкіра при цьому світлішає). Учені припускають, що епіфіз виконує роль внутрішнього годинника, що узгоджує зміни стану організму з циклічними змінами світлої і темної частини доби.

Щитоподібна залоза.

Щитоподібна залоза прикріплюється до трахеї і гортані щільною волокнистою тканиною і прилягає до щитоподібного хряща (звідси її назва). Вона непарна та є найбільшою з ендокринних залоз (маса її близько 30-60 г). Щитоподібна залоза виробляє йодовмісні гормони тироксин і трийодтиронін та гормон кальцитонін. Тироксин і трийодтиронін стимулюють розвиток органів і тканин, особливо кісткової та нервової, крім того, вони прискорюють обмін речовин, а отже, й виділення енергії. Кальцитонін регулює вміст кальцію в крові і сприяє його збереженню в кістках.  Слайд 14

Порушення функцій залози.

       Порушення функції щитоподібної залози призводить до захворювань: кретинізму, мікседеми, базедової хвороби тощо. За нестачі утворення гормонів щитоподібної залози, що регулюють обмін речовин, у новонароджених може розвинутися кретинізм (відставання у розумовому розвитку), а в дорослих людей - мікседема (від грец. мікса - слиз і одема - пухлина, набряк). Вона супроводжується набряком шкіри і підшкірної клітковини, випаданням волосся, в'ялістю, сонливістю.

     За гіперфункції щитоподібної залози - надлишкового потрапляння в кров тироксину - розвивається базедова хвороба. Уперше її описав у 1840 р. німецький лікар Карл Базедов. При цьому підвищується інтенсивність обміну речовин, зростає збудливість нервової системи, спостерігається тремтіння кінцівок, схуднення.  Слайд 15

Прищитоподібні залози.

Паращитоподібні (прищитоподібні) залози занурені у тканину щитоподібної залози. Їх чотири. Їхні функції доповнюють одна одну. Прищитоподібні залози виробляють лише один гормон – паратгормон, який є антагоністом кальцитоніну. Якщо кальцитонін щитоподібної залози знижує рівень кальцію у плазмі крові, то паратгормон підвищує його.     Слайд 16

Порушення функцій залози.

При гіперфункції прищитовидних залоз відбувається пом'якшення кісток, що призводить до несподіваних переломів. При гіпофункції відбувається затримка розвитку зубів. Виділення прищитовидних залоз призводить до появи судом, це відбувається в наслідок зниження концентрації Са у крові. В той же час відбувається збільшення Р. Слайд 17

Тимус.

За грудиною розташована важлива непарна залоза - вилочкова (тимус). Вона складається із залозистих клітин і клітин ретикулярної тканини, властивої органам кровотворення. Вилочкова залоза розвивається до періоду статевого дозрівання, після - то відбувається її зворотний розвиток, у результаті якого епітеліальна тканина залози атрофується і змінюється скупченням жирової тканини. Вилочкова залоза відіграє основну роль у розвитку клітинного імунітету. Вона впливає на дозрівання клітин крові Т-лімфоцитів. Слайд 18

Надниркові залози.

   Проблемне запитання. Юлій Цезар нічого не знав про гормони, але як досвічений полководець, в кращих військових частинах залишав лише тих солдат, які побачивши ворога червоніли, а не бліднули. І робив правильно. Отримавши знання про надниркові залози, спробуйте пояснити цей факт з наукової точки зору.

     Надниркові залози - це парні залози невеликих розмірів, масою до 4 г. Розташовані на верхніх полюсах нирок, тому їх так і називають.   Складаються з двох шарів: зовнішнього (кіркового) та внутрішнього (мозкового), які функціонують незалежно один від одного. Так, кірковий шар виробляє гормони - кортикостероїди, які регулюють водно-сольовий обмін, впливають на обмін натрію, калію,  білків, жирів і вуглеводів, а статеві гормони (андрогени і естрогени, які виділяються у незначних кількостях) впливають на роботу статевих залоз розвиток вторинних статевих ознак.

     Мозковий шар виділяє гормони адреналін і норадреналін, які забезпечують термінову мобілізацію всіх ресурсів організму, активізацію функцій органів та їхніх систем, спрямовану на підвищення м'язової працездатності й виживання організму в стресових ситуаціях. Отже, гормони надниркових залоз відіграють важливу роль у захисних і пристосувальних реакціях організму. Слайд 19

Порушення функцій залози.

       При нестачі  кортикостероїдних  гормонів виникає бронзова хвороба, при якій шкіра набуває бронзового кольору. Крім цього людина худне, втрачає працездатність через розлади нервово-м'язової системи. Для запобігання захворюванням надниркових залоз важливо зміцнювати психоемоційне здоров'я, раціонально загартовувати організм, що дає можливість уникнути простудних хвороб.

        Адреналін, що наповнює організм людини під час стресу, викликає цілий каскад реакцій: підвищується кров'яний тиск, напружуються м'язи, дихання стає поверхневим і швидким, мозок знаходиться на вершині пильності, а відчуття загострені до межі.

        Цікаво, що у природі кішка побачивши свого злого ворога – собаку: шипить, вигинає спину дугою, шерсть на її потилиці стає дибки. У цей момент в її кров викинутий гормон – адреналін – це гормон тривоги, страху.  Собака, зустрівшись з кішкою – гарчить, гавкає, женеться за нею. У її кров у цей момент теж виділяється гормон агресії – норадреналін. Слайд 20                        Адреналін, що наповнює організм людини під час стресу, викликає цілий каскад реакцій: підвищується кров'яний тиск, напружуються м'язи, дихання стає поверхневим і швидким, мозок знаходиться на вершині пильності, а відчуття загострені до межі.

        У природі кішка побачивши свого злого ворога – собаку: шипить, вигинає спину дугою, шерсть на її потилиці стає дибки. У цей момент в її кров викинутий гормон – адреналін – це гормон тривоги, страху.  Собака, зустрівшись з кішкою – гарчить, гавкає, женеться за нею. У її кров у цей момент теж виділяється гормон агресії – норадреналін.

У людини переважання гормону, що виробляється, можна визначити на вигляд:   норадреналін – розширює кровоносні судини – людина червоніє.  Адреналін – звужує кровоносні судини – людина блідне.

. Підшлункова залоза.

Підшлункова залоза має вигляд видовженої пірамідки завдовжки 20 см і розташована за шлунком (якщо людина стоїть) або під шлунком (якщо лежить на спині). "Характер" у цього органа панський. Не любить, коли її навантажують зайвою роботою (тому будь-яке переїдання, навіть вживання надмірної кількості дієтичних продуктів, їй не до вподоби).Вона виробляє травний сік, який виділяється у дванадцятипалу кишку (зовнішня секреція), і гормони, що надходять безпосередньо у кров (внутрішня секреція .Гормони підшлункової залози - інсулін і глюкагон - регулюють обмін вуглеводів. Інсулін сприяє перетворенню глюкози на глікоген який відкладається про запас у печінці. За потреби глюкагон розщеплює його до глюкози. Недостатнє виділення інсуліну призводить до підвищення рівня глюкози в крові й тканинах. Це спричинює захворювання - цукровий діабет. Первинними ознаками цукрового діабету є: сухість слизових оболонок (ротової, носове порожнин та очей), постійне бажання їсти або, навпаки, його відсутність, надмірне вживання води та ін. Існують медичні препарати, які знижують вміст глюкози (цукру) в крові. Проте значна кількість хворих на цукровий діабет потребує регулярного введення інсуліну. Такі хворі є інсулінозалежними.

Статеві залози: чоловічі - яєчка і жіночі – яєчники виробляють статеві клітини (зовнішня секреція) і статеві гормони (внутрішня секреція).                   У чоловічих статевих залозах утворюються статеві гормони - андрогени. Найактивнішим серед них є тестостерон. Ці гормони підтримують статеву систему чоловіків у функціональному стані, без них статеві органи не досягають повного розвитку. Крім того вони відповідають за формування вторинних статевих ознак: розвиток голосу, гортані, скелета, мускулатури, ріст волосся на обличчі і тіла. При гіперфункції у ранньому віці спостерігається передчасне статеве дозрівання, швидкий ріст тіла і розвиток вторинних статевих ознак.

        Жіночі статеві залози (яєчники) синтезують жіночі статеві гормони - естрогени, серед яких – прогестерон.  Прогестерон забезпечує нормальний перебіг вагітності. Естрогени стимулюють ріст жіночих статевих органів, сприяють розвитку вторинних жіночих ознак і появі статевих рефлексів. Гіперфункція яєчників спричинює раннє статеве дозрівання з вираженими вторинними статевими ознаками і менструацією.

І чоловічі, і жіночі гормони утворюються як у чоловічих, так і в жіночих статевих залозах, але не в однакових кількостях

1. Дайте правильно відповідь на поставлені запитання  

·         Крихітна залоза розташована в середньому мозку, гормони якої впливають на пігментацію шкіри.

·         Продукт діяльності ендокринних залоз.

·         Гормон «страху».

·         Залоза, що виробляє гормон росту.

·         Парні органи, на верхівках яких розташовані одні із залоз.

·         Гормон щитоподібної залози.

·         Залоза, гормони якої містять йод.

·         Гормон епіфізу.

·         Захворювання щитоподібної залози, що виникає від нестачі йоду.

·         Захворювання, що характеризується надмірним розростанням окремих частин тіла.

·         Транспортна система гормонів.

·         Захворювання, що виникає при надмірному виділенні гормону росту.

·         Недостатнє виділення гормонів залозою.

·         Водорість, яку слід вживати для профілактики йододефіциту.

Домашнє завдання.  Опрацювати даний матеріал, дати відповіді на завдання що виділено червоним                 

05.05.2020                     Урок №63

Тема. Йододифіцит. наслідки й профілактика

опрацювати матеріал, зробити відповідні записи в зошиті

        Більшість українців проживають на територіях, де нестача йоду відчувається дуже сильно. Давайте звернемося до карти України. Значна територія її (північні райони, гірські території мають недостатню кількість йоду в грунті, воді, місцевих продуктах харчування.

      Крім того, останніми роками в Україні забуто багато традиційних страв. У харчуванні більшості населення страви вибираються за смаком, а не за їх користю для здоров’я. Ми споживаємо багато білого хліба, консервованих і штучних продуктів (цукор, маргарин, очищена олія) Ця їжа містить недостатню кількість необхідних для людського організму речовин.

      Значно погіршилась і екологічна обстановка на Україні. Недоліки на атомних електростанціях, експлуатація зі значними порушеннями теплових електростанцій, що працюють на низькосортному вугіллі, технічно недосконале виробництво – усе це стало причиною значного техногенного забруднення, яке призвело до того, що Україна стала однією з небезпечних країн для проживання.

Та особливо прикро те, що стан здоров’я українців продовжує погіршуватись, про що свідчать дані зменшення тривалості їх  життя

      То ж чи є вихід з такого становища?

Давайте розглянемо діаграму «Від чого залежить здоров’я людини»

Як бачите, наше здоров’я на 50 % залежить від нас самих. Отже, ми можемо пристосуватися до таких умов життя. Для підтримки здоров’я людина має вживати корисну їжу, адже саме з нею ми отримуємо необхідні мінеральні речовини.

1.                                                    Ще в минулому столітті було встановлено, що крім білків, жирів і вуглеводів людині для нормального повноцінного харчування і збереження здоров»я необхідні вітаміни, мінеральні солі та мікроелементи, які підтримують сталість внутрішнього середовища організму. Обсяг  мікроелементів, необхідних людині, обчислюється мікрограмами. Наприклад, людському організму в день потрібно йоду:

За 70 років життя це складає всього 5 грамів. Зате його нестача викликає уповільнення росту, порушення розумового і психічного розвитку, зміни в дітей – «кретинізм», а також може призвести до збільшення щитовидної залози, зобу. Це хвороби, які пов’язані з дефіцитом йоду

а) Для чого потрібен йод.

Для захисту організму від утоми, від хвороб, від передчасного старіння. У нашому організмі міститься всього 25 – 50 мг йоду, причому чимала його частина (8 – 10 мг) накопичується в щитовидній залозі.

Коли нам не вистачає цього елемента, виникають проблеми розладу функцій щитовидної залози: збільшення цього органу, набряклість, а в дітей навіть кретинізм, частіше виникають ракові і серцево – судинні хвороби.

б) Де міститься йод.

-          У морських водоростях, морській капусті, морській рибі, риб’ячому жирі.

-          В овочах – картоплі, огірках, помідорах, моркві, часнику, салаті, редьці, капусті, цибулі, салаті, шпинаті, ревені.

-          У ягодах  і фруктах – полуниці, бананах, чорноплідній горобині, яблуках (насіннячко), у горіхах (зерна, листя)

-          У злаках – гречці, житі, вівсі, горосі.

-          А також – у грибах, яйцях (жовток), свинині і т.д.

в) Як визначити недолік йоду в організмі

-          По хронічній утомі, почуттю постійного нездужання і недосипання.

-          Утома від усього – від шуму, від спілкування з людьми (емоційне виснаження),  від руху, від роботи і т.д.

Це набагато серйозніші проблеми, як може здатися на перший погляд

г) Як поповнити запаси йоду в організмі.

-      Як тільки у вас з»явиться постійна втома (це ще не хвороба, а переддень її), то почніть відразу ж зміцнювати свою імунну систему – споживати продукти, що містять йод.

-      Урізноманітнюйте меню рибними стравами, переважно з морської риби.

-      Пийте риб’ячий жир (він може поліпшити зір)

-      Вживайте до страв йодовану сіль

-      Пам’ятайте, що при дуже високих температурах йод гине! Тому соліть їжу йодованою сіллю краще наприкінці приготування страви.

Медики всього світу давно довели, що у разі нестачі йоду в організмі людини, людство стає перед загрозою хвороб, пов’язаних  з йододефіцитом

Йод, як хімічний елемент (використати таблицю Менделєєва) зустрічається в природі значно рідше, ніж кальцій, кисень, вуглець та інші елементи, необхідні для формування і розвитку живих організмів Втім, потреба йоду для людини є суттєвою; він необхідний для гормонів щитовидної залози. Ці гормони шляхом кровообігу надходять до всіх частин тіла людини і контролюють хімічні процеси, які там відбуваються. Тому важко переоцінити їх необхідність для розвитку і функціонування мозку і нервової системи, підтримка на належному рівні енергетичних процесів, що відбуваються в організмі.                                 

Рівень йодозалежних захворювань різко підвищився після аварії на Чорнобильській атомній електростанції та в зв’язку з припиненням йодопрофілактичної роботи. В зв’язку з цим головний санітарний лікар України видав Постанову «Про запровадження першочергових заходів подолання йодної недостатності у населення України»

«Поширеність захворюваності щитовидної залози та інші вади здоров’я внаслідок йодного дефіциту спонукають до прийняття невідкладних заходів, адже через 2-3 покоління це може стати причиною інтелектуального виродження нації. Україна включена до програми ЮНІСЕФ і Міжнародної ради ВООЗ по контролю за йодною недостатністю. Ці організації підтримують напрямок загального йодування солі як найпростіший і випробуваний спосіб внесення йоду в раціон  харчування»

        Історія свідчить про те, що захворювання щитовидної залози були характерні в світі давно і налічує таку ж кількість тисячоліть, як і власна історія людства. Вперше зоб і пов’язані з ним хвороби з’явились ще задовго до нашої ери, за часів древніх Індії і Китаю. Це зображено на древніх фресках, описано в творах античних авторів. Перші спроби подолати проблему датовано початком ХІХ ст. Ще Наполеон помітив, що новобранці з гірських регіонів є непридатними до військової служби через недостатній рівень розумового розвитку і вади слуху. Але тільки на початку ХХ ст. з’явилась ідея профілактики зобу і контролю за його розповсюдженням. У цей час було вперше здійснено спробу використовувати йодовану сіль для профілактики зобу в Швейцарії. Подивіться на географічну карту світу, знайдіть Швейцарію і поміркуйте: чому саме в цій країні розпочали застосування йодованої солі?   Зоб і кретинізм були дуже поширеними хворобами в цій країні через її географічне розташування у гірських районах Альп, де природні джерела йоду або мізерні або зовсім відсутні.

Результати застосування йодованої солі вразили навіть самих дослідників: за 20 років експерименту захворюваність знизилась в 30 разів.

Найвища концентрація йоду зафіксована на теренах Світового океану, найвищий рівень ризику відносно нестачі йоду мають континентальні райони,  розташовані далеко від морів, регіони молодих гірських масивів ,де йод вимивається з грунту річками. Найбільшу загрозу відчувають жителі Азії, Африки, Латинської Америки та Європи. В 1990 році в Нью –Йорку під егідою ООН було розроблено і затверджено заходи по подоланню наслідків йододефіциту. Йодизацію солі визнано найпростішим та найдієвішим засобом щодо подолання хвороб, пов’заних з йододефіцитом.

Сьогодні завдяки наявності технології йодування солі вдається захистити більше 85 млн. новонароджених дітей. Понад 70 % населення планети вживають йодовану сіль. На жаль, в Україні ця цифра складає всього 5,5 %.

Сіль – це єдиний мінерал, який додається в їжу безпосередньо, без спеціальної хімічної обробки. Вибір солі як носія йоду зумовлений тим, що вона використовується всіма прошарками суспільства, незалежно від соціального і економічного статусу особистості.

Йодована сіль показана всім без винятку мешканцям регіонів, де існує природний дефіцит йоду і надходження його з їжею та водою є недостатнім. До того, це не ліки, а продукт харчування, придбати який можна не в аптеці за рецептом, а в звичайному магазині. Добова потреба організму в йоді100 – 200 мкг, солі людина повинна вживати за добу до 10 г, вміст йоду в йодованій солі 40 мкг в 1 г. Існує реактив для виявлення вмісту йоду в солі Recheck. Проведемо дослід з виявлення йоду в солі.

Інструкція для виявлення йоду в солі.

-      Для контролю взяти кілька повних ложок йодованої солі, розкласти її рівно по поверхні.

-      Відкрити пломбу на кришці.

-      Легко натискуючи на ампулу, видавити краплю контрольного розчину на поверхню солі.

-      Сіль буде змінювати колір від світло – блакитного до темно – фіолетового, визначаючи вміст йоду в солі.

30.04.2020                          Урок№62

Тема Ендокринна система. залози внутрішньої секреції

Д/з опрацювати параграф 51 

20.04.2020                 Урок №61

Тема: Сон. Біоритми.

1.     Поняття про сон, фази сну.

Сон — це періодичний стан організму людини, який харак­теризується виключенням свідомості і зниженням здатності нервової системи відповідати на зовнішні подразники.

Засновником «науки про сон» була Марія Михайлівна Манасеїна, жінка вчений, яка на цуценятах вивчала значення сну для організму і дійшла висновку, що сон важливіший за їжу.

Запитання до учнів:

-Як ви вважаєте чому?

-Що відбувається з організмом  під час сну?

Розповідь учителя

Під час сну відбувається відновлення фізичних та психічних сил, що дозволяє адаптуватися до змін умов зовнішнього і внутрішнього середовища.

Розглянемо фізіологічні особливості сну.

Зазвичай природний сон включає дві фази: повільний сон та швидкий.

В свою чергу повільний сон ділять на 4 стадії:

-дрімоту;

-поверхневий сон;

-сон помірної глибини;

-глибокий сон.

- Запитання до учнів:

-Як ви вважаєте, за якої фази сну людина бачить сновидіння та скільки приблизно за часом тривають сновидіння?

Розглянемо більш детально фази сну

Повільний сон

Тривалість кожної фази повільного сну складає від 70 до 120 хвилин. Повіль­ний сон супроводжується розслабленням скелетних м'язів, зниженням обміну речовин та активності роботи внутрішніх органів.

Швидкий сон

Повільні ритми змінюються швидкими бета- і альфа-хвилями електроенцефалографа. Тривалість швидкого сну — 20-30 хв. Він супроводжується напруженням скелетних м'язів, активізацією обміну речовин та роботи внутрішніх органів. Під час швидкого сну людина бачить сновидіння.

В окремих випадках цілі зони кори великих півкуль продовжують працювати під час сну. Тоді люди бачать сни.

2. Сновидіння

 Причина сновидінь — різна ступінь гальмування ділянок головного мозку. Домінантні зони кори великих півкуль головного мозку галь­муються з меншою силою. Саме тому уві сні людина може розв'язати складні задачі, пригадати місцезнаходження потрібної речі, знайти геніальні шляхи розв'язання проблем. Відомо, що О. Пушкін створив вірш під час сну, а Д.І. Менделєєв стверджував, що кінцевий варіант періодичної системи йому приснився.

Зміст сновидінь завжди стосується минулого, сьогодення, але не майбутнього.

Це цікаво

Цікаві факти розкриють для вас важливе значення снів у житті людини

·         Як ви вже знаєте саме під час сну, як він стверджував, Д.І.Менделєєв побачив періодичну систему хімічних елементів. Але окрім нього, сни були причиною багатьох винаходів для таких відоми людей, як: Ларрі Пейдж (ідея для Google), Тесла (генератор змінного струму), Джеймс Уотсон (Подвійна форма спіралі ДНК) і т.д.

·         Ми пам’ятаємо лише 10% усіх наших снів. Після пробудження, вже через 10 хв. 90% змісту буде втрачено, а сенс сну розвалиться, як картковий будиночок.

·         Як не дивно але усі, без вийнятку, бачать сни. Повна відсутність їх свідчить про психічні захворювання. 60% людей просто їх не пам’ятають.

·         Сліпі люди бачать сни. Навіть ті, які сліпі від народження. Вони не бачать зображень в звичайному нам розумінні, але також отримують в снах різні емоції: образи формуються через запахи, звуки, тактильні відчуття.

·         У снах ми бачимо лише реальних людей. Наша підсвідомість не здатна самостійно і довільно генерувати обличчя людей. Тобто незнайомці у снах- реальні люди, яких ми вже бачили, але не запам’ятали.( Н.п.жінка у автобусі, чоловік на задньому плані в епізоді нудного фільму).

·         Сни, як правило, бувають негативними. Рідше нам сняться позитивні.

·         За ніч ми можемо бачити до 7 різних снів.

·         Наш мозок по-різному інтерпретує зовнішні подразники в процесі сновидіння і дуже успішно вплітає їх у смислову канву сну.

·         Чоловіки і жінки бачать сни по-різному.

·         Здригання тіла, коли ми засинаємо-дуже поширене явище. Воно абсолютно не шкідливе і називається «гіпнотичні ривки»

При сновидіннях активізується потилична зорова зона мозку, рідше слухові й нюхові зони мозку та смакові аналізатори.

Кольорові сни сняться творчим особистостям. Чорно-білі сни сняться людям з аналітичним складом розуму.

Якщо людина бачить сни в м'яких тонах, то й характер її психіки врівноважений.

Яскраві, чорні й червоні відтінки свідчать про перевагу збудження або гальмування, тобто психічні процеси неврівноважені.

3. Гігієна сну

 Явища під час сну

1.Хропіння;

2.Скрегіт зубами;

3.Розмови;

4.Ходіння або лунатизм. Це дуже рідкісний але потенційно небезпечний вид розладу сну.

5.Нічні жахи;

6.Сонний ступор або параліч.

Самостійна робота учнів з підручником

-         Складіть правила гігієни сну, яких повинна дотримуватись кожна людина.

Тривалість сну зазвичай становить 6-8 год на добу, але можливі зміни в досить широких межах (4-10 год). При порушеннях сну його тривалість може становити від кількох хвилин до кількох діб.

Тривалість сну менше ніж 5 год (гіпосомнія) або порушення фізіологічної структури вва­жаються факторами ризику безсоння.

Відсутність сну є дуже важким випробуванням. Упродовж кількох днів свідомість людини втрачає ясність, вона відчуває потребу в сні, пері­одично «провалюється» у пограничний стан зі сплутаною свідомістю.

Якщо в людини порушений сон, то через 30-60 годин порушується сприйняття навколишнього середовища; через 90 годин починаються галю­цинації, через 200 годин — психоз, далі — летальний кінець.

5 годин на добу спали В. М. Бехтерев, Й. Ґете, Ф. Шиллер, 2—3 го­дини — Т. Едісон, Наполеон, А. Гумбольдт.

 4.Біоритми

Біоритмами –це періодичне повторення зміни характеру та інтенсивності біологічних процесів і явищ живими організмами.

 Їхній характер завжди індивідуаль­ний. Залежно від характеру біоритмів людей можна розділити на кілька біоритмічних типів, чи хронотипів:

1) «сови», які пізно лягають спати, найбільш активні в другій половині дня чи ввечері та вночі;

2) «жайворонки» — рано встають, найбільш активні вран­ці; слабко виражений ранковий тип;

3) «голуби» — однаково активні н різний час доби; слабко виражений вечірній тип.

Розрізняють:

·         Зовнішні та

·         внутрішні біоритми.

Зовнішні біоритми- пов'язані з розташуванням Землі в космічному просторі та її обертанням навколо своєї осі та Сонця.

Внутрішні- пов’язані з фізіологічними процесами, що протікають в організмі людини: ритм дихання, серцебиття, травлення, виділення.

В залежності від періодичності:

·         до­бові (чергування сну і неспання). Має дуже важливе значення для людини. Контролюються «біологічним годинником»

 («Біологічний годинник»-це пристосувальний механізм, що дозволяє живим організмам орієнтуватися у часі)

·         сезонні,

·         місячні,

·         річні,

·         багаторічні

Без біоритмів неможлива нормальна взаємодія систем орга­нізму. Тому за ними можна судити про загальний стан організму. Якщо біоритм порушується, починається патологія.

Велике значення мають сезонні біоритми. Вони визначають належність захворюваності від пори року. Наприклад, кожної осені, й особливо навесні більш частими стають загострення виразки шлунка, алергії та ревматизму.

Режим праці й відпочинку має відповідати хронотипу. «Жайворонкам» не рекомендується працювати у вечірню зміну чи вночі, тому що може порушитися синхронність дії біоритмів організму. Результат — різке погіршення стану здоров'я. Збій біоритмів може від­бутися й коли людина різко змінює режим праці та відпочинку. На­приклад, під час переходу на роботу позмінну чи повну цілодобову.

У випадку порушення синхронності біоритмів різко погіршу­ються самопочуття і слабшає імунітет. Дуже часто в людей, які на­лежать до ранкових типів, але працюють уночі чи протягом доби, порушується діяльність серцево-судинної системи й терморегуля­ція. Вони постійно відчувають утому, слабкість, легкозбуджувані, їх організм не відновлюється під час відпочинку. Крім того, вони Частіше, ніж інші, стають «жертвами» загострень хронічних хво­роб і застудних захворювань — ГРВЗ, грипу, бронхіту.

Під час акліматизації до нових, незвичних екстремальних чи кліматичних умов відбуваються зміни в діяльності серцево-судинної, дихальної, травної систем, терморегуляції. Деякі люди неадекват­но сприймають зовнішні явища. Такі ж порушення виникають на початку переходу на вечірню, нічну, добову і тризмінну роботу.

6.1. «Закінчи речення».

Періодичний стан організму людини, який харак­теризується виключенням свідомості і зниженням здатності нервової системи називається…

Сон включає дві фази ….

Сновидіння ми бачимо під час ….. фази сну.

До порушень сну належать: …., ….

Зазвичай тривалість сну становить …. год. на добу.

Біоритмами називаються….

Розрізняють:……………….. біоритми.

До внутрішніх біоритмів відносять…..

Добові біоритми контролюються…..

Зовнішні біоритми пов’язані із….

За хронотипами людей поділяють на …..

8. Домашнє завдання

Опрацювати параграф 48 виконати тестові завдання на сторінці 170-171 і надіслати

  Індивідуальні та творчі завдання.

Скласти п’ять тестових завдань формату А (з однією пра­вильною відповіддю із запропонованих)

УРОК № 53 от 30.03.2021 г.виконуємо в робочому зошиті фотографуємо відправляємо на вайбер или набирамо текстово и відправляємо на електронну пошту

виконуємо в робочому зошиті фотографуємо відправляємо на вайбер или набирамо текстово и відправляємо на електронну пошту

                      Тематичне оцінювання № 4

  з біології у 8 клас і с Теми  «Зв яз ок організму люди із зовнішнім середовищем. Сенсорні системи »

1. Вкажіть правильну відповідь («так», чи «ні»): (2 б.)

• Рецептори – чутливі нервові закінчення або клітини, що сприймають енергію подразнення й перетворюють її на нервові імпульси.
• В сітківці знаходиться густа сітка кровоносних судин.
• Пігмент паличок – йодопсин.
• В шкірі більше холодових рецепторів, ніж теплових.
• Ніс – орган смаку.
• Рецепторні клітини внутрішніх органів – інтероцептори.
• Вправляння – сприйняття певного виду подразника і формування специфічних відчуттів.
• Спіральний або кортіїв орган містить звукові рецептори – волоскові клітини.

2. Завдання на відповідність: (2,25 б.)

3. Обрати один правильний варіант відповіді: (2 б.)            Здатність пристосовувати рівень своєї чутливості під дію подразника:           а) спеціалізація, б) взаємодія, в) адаптація.
4. Прозора частина білкової оболонки, позбавлена кровоносних судин: а) рогівка, б) райдужка,

в) судинна оболонка.

5. У дальтоніків розлад сприйняття: а) синього та червоного кольорів, б) синього та зеленого кольорів, в) червоного та зеленого кольорів.

6.Помутніння кришталика: а) катаракта, б) глаукома, в) куряча сліпота.

5.Завдання на відповідність «Будова та функції зорової та слухової сенсорних систем»: (2,5 б.)

6.Дати відповідь на запитання, дописавши речення (3,25 бал: №1 – 5 по 0,5 б., №6 – 0,75 б.):

5. 
   Вухо людини здатне сприймати звукові коливання у діапазоні …
6. Зір, який забезпечує сприймання світла двома очима одночасно …
7. Відчуття солоного ми сприймаємо – …
8. Відчуття гіркого ми сприймаємо -…
9. Короткозорість – … При цьому захворюванні використовують окуляри з …
10. Будова слухового сенсорного аналізатору (вказати три відділи) – 

Урок № 54

Урок № 54

Тема. Поняття про вищу нервову діяльність та її основні типи

  ВИВЧЕННЯ МАТЕРІАЛУ

Уперше науковий підхід до з'ясування фізіологічних основ темпераменту застосував І. Павлов у своєму вченні про типи вищої нервової діяльності у тварин і людини.

   Ці основи він вбачав у особливостях функціонування кори великих півкуль головного мозку, її умовнорефлекторній діяльності. Спираючись на експериментальні дані, він показав, що нервові процеси в корі головного мозку характеризуються певними властивостями, які у своєму поєднанні утворюють типи вищої нервової діяльності (типи нервової системи).          Такими властивостями є сила, врівноваженість і рухливість процесів збудження і гальмування.

 Сила нервової системи виявляється в її здатності витримувати сильні тривалі або часто повторювані збудження, не переходячи в стан гальмування.

 Урівноваженість нервових процесів — це рівень балансу між процесами збудження і гальмування. Не завжди ці процеси відповідають один одному. Ступінь урівноваженості може бути різним.

 Рухливість нервових процесів визначається легкістю переходу від збудження до гальмування і навпаки. Певне поєднання цих властивостей утворює тип нервової системи. Павлов виділив чотири їх види:

   1) сильний, неврівноважений;

   2) сильний, урівноважений, рухливий;

   3) сильний, урівноважений, інертний;

   4) слабкий.

   На його думку, ці типи вищої нервової діяльності відповідають чотирьом типам темпераментів: холеричному, сангвінічному, флегматичному і меланхолійному. Він вважав темперамент найзагальнішою характеристикою кожної людини, яка накладає відбиток на всю її діяльність.

  Б. Теплов і В. Небилицин, продовжуючи вивчати властивості нервових процесів на основі електроенцефалографічних методик і статистичного оброблення експериментальних даних, довели, що деякі індивідуальні особливості умовних рефлексів у людини пов'язані між собою. Кожна така взаємопов'язана система індивідуальних особливостей залежить від однієї загальної причини, а саме, від певної властивості нервової системи. Наприклад, від сили процесів збудження і гальмування залежать ступінь згасання умовних рефлексів, різниця в силі умовної реакції на сильний і слабкий подразники, вплив стороннього подразника на чутливість до основного подразника.

Вони виділили чотири основних властивості нервової системи:

   1) динамічність — характеризує легкість і швидкість утворення мозковими структурами нервових процесів під час формування умовних реакцій збудження чи гальмування;

   2) лабільність (лат. labilis — нестійкий) — характеризує швидкість виникнення і згасання процесів збудження;

   3) сила;

   4) рухливість.

Темперамент – сукупність індивідуально-психологічних характеристик, що виявляються у силі, швидкості та врівноваженості нервових процесів.

 Типи нервової системи (темпераменту)

 · Сангвінік має сильний, врівноважений, рухливий тип нервової системи. У людей риси цього типу виявляються в енергії та впертості відносно досягнення мети (достатня сила нервових процесів), у самовладанні (достатня врівноваженість нервових процесів) і водночас у значній рухливості нервових процесів, що виявляється в умінні швидко перебудовувати свої звички й уподобання, виходячи з конкретних обставин життя.

 · Флегматик має сильну, врівноважену, проте інертну нервову систему. Люди, які належать до цього типу, відрізняються, передусім, неквапливістю дій. Поряд з енергією та великою працездатністю (достатня сила нервових процесів), самовладанням і вмінням тримати себе в руках (добра врівноваженість нервових процесів) у них спостерігається певний консерватизм поведінки, що свідчить про інертність (малу рухливість) нервових процесів.

· Холерик має сильну, але неврівноважену нервову систему. Для людей нестримного типу характерна захопленість, з якою вони виконують роботу; вони працюють натхненно, але часто будь-яка дрібниця може звести все нанівець, що свідчить про нерівно- важеність нервових процесів із переважанням збудження.

· Меланхолік вирізняється загальною слабкістю нервової системи, для характеристики якої такі властивості, як урівноваженість і рухливість нервових процесів не засто- совуються. Особливістю цього типу є швидкий розвиток позамежного гальмування під дією навіть помірних за силою подразників. У людини риси цього типу виявляються насамперед у нерішучості й нездатності наполягати на своєму. Меланхолік легко під- коряється чужій волі, за незвичних обставин впадає в паніку, життя видається йому дуже тяжким, сповненим переборних труднощів (слабкість нервових процесів). Такі люди намагаються ізолювати себе від життя з його хвилюванням, уникають това- риства, бояться будь-якої відповідальності.

Визначення типу темпераменту  

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТЕСТ  відповіді так ні (визначення свого темпераменту надсилаєте мені)

1.            Любить галас і метушню навколо себе.

2.            Дуже потребує близьких людей, які могли б підтримати, заспокоїти.

3.            Часто роздратований чимось, збуджений, неспокійний.

4.            Швидкі відповіді на будь-які запитання від нього не чекай.

5.            Любить роботу, яку треба робити швидко.

6.            Діти вважають його веселим.

7.            У нього часто змінюється настрій.

8.            Частіше мовчить у товаристві однолітків.

9.            Не наважується заговорити першим із новими людьми.

10.        Не любить галасливих ігор, передає перевагу усамітненню.

11.        Уміє довго гратися або виконувати завдання, не відволікаючись.

12.        Любить похвалитися, прикрасити події.

13.        Часто не може всидіти на місці.

14.        Його легко засмутити.

15.        Довше за інших зберігає працездатність, не втомлюється.

16.        Легко переключається з одного доручення на інше.

17.        Нетерплячий і незібраний, особливо не любить чекати.

18.        Віддає перевагу копіткій роботі, що не потребує швидких реакцій.

19.        Швидко втомлюється, відключається, перестає слухатись.

20.        Вірить у себе, легко переносить невдачі.

Інтерпретація результатів

Відповіді «так» на запитання:

·1, 6, 12, 16, 20 – сангвінік;

·3, 5, 7, 13, 17 – холерик;

·2, 9, 10, 14, 19 – меланхолік;

·4, 8, 11, 15, 18 – флегматик.

   Сангвінік – жвава, впевнена, привітна дитина, яка легко йде на контакт, відкрита, життєрадісна, комунікабельна, швидко адаптується у новому колективі. Настрій стійкий, без будь-яких коливань. Активні в різних видах діяльності, але інтереси і нахили поверхові – можуть стрімко з’явитися і зникнути. Розмовляє переважно голосно, швидко, емоційно, активно жестикулює, міміка виразна. Намагається займатися тільки легкою, приємною і цікавою справою й уникати складного. неприємного, нецікавого. Уміє долати перешкоди, йому симпатизують ровесники. Засинає швидко, сон глибокий, спокійний. Просинається спокійно і може одразу переходити до активної діяльності.      

    Холерик – зазвичай неспокійний, усі реакції яскраві. Мова швидка, емоційно забарвлена, міміка виразна, жести різкі. Діти цього типу нестримані, дратівливі, важко пристосовуються до обмежень, режиму, вимог старших. У спілкуванні прагнуть бути лідерами, віддають перевагу рухливим іграм. Енергійні, наполегливі, здатні виконувати багато завдань. Для дитини-холерика властива швидка і досить часта зміна настрою. Від захоплення певним видом діяльності холерик може відмовитися різко й остаточно. Любить рухливі ігри, динамічні заняття. У всіх видах діяльності необхідна активність, швидкість. Діти цього типу зазвичай упевнені в собі, легко справляються із завданнями, люблять бути лідерами. Часто намагаються керувати дорослими, конфліктують з однолітками, не хочуть виконувати певні правила гри чи завдання, можуть висловлювати протест. важко засинають, сон неспокійний, прокидаються швидко й одразу включаються в активну діяльність.

        Флегматик – спокійний, повільний. Розсудливий, досить терплячий, зокрема і до фізичного болю. Не витримує значних фізичних навантажень, якщо змушений виконувати певні дії швидко. Насправді почуття цих дітей відрізняються глибиною і постійністю. Болісно переживають несправедливість, зазіхання на їхні права, розлуку з близькими людьми, бояться і не люблять Зимін, нестабільності. мова спокійна, рівномірна, уповільнена, без вираження емоцій, жестикуляції та міміки. Спілкується з невеликим колом дітей, стабільний у прихильностях. Уміє певний час самостійно займатися якоюсь справою, не турбуючи дорослих, неконфліктний, поступливий. розсудливий. якщо дитинство флегматика складається сприятливо і йому вдається розвиватися, зберігаючи всі позитивні риси темпераменту, суспільство отримує сумлінних, серйозних, пунктуальних, захоплених улюбленою справою людей.

                Меланхолік – діти із цим типом нервової системи сильно реагують на найнезначніші подразники. Вони малоактивні, малорухливі, вразливі. замкнені, швидко втомлюються, лякливі, нерішучі, бачать події в темних барвах. Надають перевагу спокійним видам діяльності, переважно люблять гратися окремо від решти дітей. Достатньо пасивні у спілкуванні з дорослими і ровесниками. меланхоліки схожі на тепличні рослини: з чужими вони боязкі, замкнені, нерішучі, зате у звичайній, доброзичливій обстановці – кмітливі, уважні й чутливі. Тихо розмовляють, бути на перших ролях не прагнуть. Дуже вразливі й чутливі до схвалення своєї діяльності чи негативної оцінки результатів. Вимогливі до себе та інших.

Д/З    опрацювати параграф 43, відповіді після параграфа

Урок №55 06.04.2021

Тема: Безумовні рефлекси.  Лабораторное исследование « Визуализация реакции зіниць на світло».

Рефлекс - це найпростіша несвідома реакция живого організму на подразнення рецепторів, яка відбувається за участі центральноїово нервї системи. Разрізняють безумовні й умовні рефлекси. Безумные рефлекси є властивими для всех особин одного вида йються в них однаково.

1.                   Інстинкти - це ланцюг послідовних рефлексів, однію з форм пристосування тварин до умов життя. Це природжена форма поведінки тварин. Інстинкти характеруються стереотипністю дій, поштовхом для яких є зовнішні подразнення. У незмінюваних умовинстинкти корисні, однак несвідомі, автоматические дії стають маргиналами в разізміни ситуації. Деякі безумовні рефлекси використовую у медичній практиці для визначення стану здоров'я людини - колінний, черевний смоктальний тощо.

2.                   Безумные рефлекси - это вроджені відносно постійні реакції організму на дію зовнішнього середовища, що здійсниеться за участю нервової системи.

 Ознаки безумовних рефлексів:

-           Природжені

-           Видові

-           Спадкові

-           Сформовані до народження

-           Відносно постійні

-                      Здійснюються нервовою системою                       

3.       Значення безумовних рефлексів. (Заповнення схеми).

-           Відіграють важливі роль для новонароджених

-           Є базою для формування умовних рефлексів

-           Забезпечують реакцию на дію подразників

 Безумные рефлекси и сведения не здатьні забезпечить пристальное наблюдение тварин до умов життя, що постійно змінюється Это пристосупнение досягаться умными рефлексами, чтобы формуються впродовж индивідуального життя.

Практичне застосування набутих знань.

Виконання лабораторного исследования « Визуализация реакции зіниць на світло».

Мета: визначити реакционная зіница на світло.

Обладнання и материал: ліхтарик.

Хід роботи    (ЛАБОР, РОБОТУ НАДІСЛАТИ МЕНІ)

1.                   Один учень бере в руки маленький ліхтарик вмикає світло и починить направляющие до відкритого ока.

2.                   Экспериментатор спостеріга для реакции зіниць при наближенні та віддаленні світла.

3.                   Потім переда ліхтарик сусідові по парті и продовжують експеримент.

4.                   Чому реакция зіниць на світло змінюється?

записати спостереження, про расширение и звание зінниць 

Висновок __________________________________________________________________________________________________________

VІІ. Домашнє загрузка опрацювати параграф 44, виконати в зошиті для проведения роботи запрос батьків

 https://www.youtube.com/watch?v=NnfMpxnmNHA  (Переглянути дане відео)

         Урок 56                           08.04.2021

Тема уроку . Інстинкти.

Д / з опрацювати параграф 45, дати письмово відповіді на пит. 3,4 (відповіді повні)

1. Інстинкти як вищи безумовні рефлекси

В основе регуляции производственной деятельности організму є функції нервной и эндокринной систем. Функції нервної системи проявлять шляхом рефлексів. Рефлекс - реакция організму на будь-яке подразнення, яка здійснюється за участю нервної системи, основна форма діяльностіової системи організму. Це слово латинського походження і означає «відбиття». Звичайно рефлекс - не механічне відбиття, а в форме формы біологического відбиття із складными процесами обробки інформації - аналізу и синтезу.

Найпростіші приклади рефлексів відомі кожному із повсякденного життя. Приймання їжі - це харчовий рефлекс. Кліпання повіками - рефлекс моргання. Вдих і видих - дихальний рефлекс. Зміна величини зіниць залежно в інтенсивности освітлення, зміна или підтримання рівня тиску крові, підсилення или послабления перистальтики кишечника, тонуса медицины (ходіння, бігання) и ціншева. Із цього невеликого переліку физиологических функцій видно, что усі види діяльності організму є рефлекторными, з тією лише різницею, що одні функції здійс находиться за рахунок простих рефлексів, а внутренняя - склад. За допомого рефлексів відбувається взамодія між частинами тіла, а також організму із навколишнім середовищем. Рефлекси є однією из форм загально біологічної властивості - подразливості.

Безумные рефлексы - это природжені реакції організму з допомогою нервной системы и відповідь на вплив подразників, це такі, які сформовані до моментау народа, вони спадкові. Безумовными їх називають тому, що для утворення їх не потрібно якихось умов. Біологічна роль цих рефлексів для того, чтобы помочь вам создать новонароджених у першних моментов після людей, так и в наступном житті, вони для основою для формування умных рефлексів. Слід пам'ятати, такий поділ рефлексів значною мірою умовний, бо вони взаємозв'язані, так же переплетені настільки, чтобы стають невіддільними, и в чистом виділити важко.

Безумовні рефлекси разом з умовними забезпечую пристосованість організмів до умов життя.

Прикладами безумовних рефлексів є: харчові, захисні, статеві, саморегуляція функцій організмів і систем, больові, ковтання, блювання, чхання, кашлю, моргання тощо. В перші моменти після народження дитина здатна дихати, харчуватися шляхом ссання тощо.

Вміння володіти переважно правою чи лівою рукою - також безумовний рефлекс. Інстинкти - не що інше, як сукупність послідовних різноманітних безумовних рефлексів. Деякі безумные рефлекси використовую быть в медичній практиці для визначення стану здоров'я людей: колінний, черевні, морально, смоктальний тощо. Із них колінний рефлекс відомий, мабуть, кожному, хто був у лікаря-невропатолога. Лікар стукає специальный молоточком по сухожилку м'яза, нижнее надколінка. При цьому розгинач гомілки скорочується и розгинається колінний суглоб. Таким же чином викликають ахіллесів рефлекс: при ударе по ахіллесовому сухожилку виникає підошвенне згинання стопи. Черевний рефлекс спостерігається у визуальной скорости черевної стінки в місці подразнення при проведенні штриха чим-небудь твердим по шкірі вище пупка. Моральный рефлекс проявляется ускорением колових вещей ока при освітленні или раптовій появі предмета в полі зору. По этим причинам и его рефлексам встановлюю станової системы.

Протягом життя вроджені рефлекси можуть змінюватись и стають невпізнанними. Слід зазначити, для людей, на відміну от тварин, безумно рефлекси проявляються при участии великого мозку.

Рефлекторна способность нервної системи, яка складаться из безумных и умовних рефлексів, зумовлює усю різноманітність функцій організму, у той числі'ять, мислення и поведінку.

Умовні рефлекси - складные пристосувальные реакции, які утворюються в процесі життя на основі безумовних. На відміну від безумовних, умовним рефлексам не властива сталість. Вони можуть утворюватися и включить в залежності від конкретних умов. Тому вони називаються умовними, тобто для формування їх необхідні умови. Ці рефлекси утворюються с участю кори великих півкуль. Про це свідчать досліди на тваринах, у яких видаляли кору. Вони втрачали здатність утворювати умные рефлекси, але зберігали безумные та раніше вироблені умовні.

2. Значения параметров для забезопасности життво необхідних функцій.

При глибокому вивченні механізмів інстинктівливу увагу зверта їх змінність в силу можливого накопления умнорефлекторных реакцій, якіом разністинктом складають «біцокомплекс активініїнініїнініність», или «біцокомплекс активнініїнініність». Встановлено, чтобы оно было развито центральной нервной системы, это больше значило в поведении тварин, мають реакции, які здобуті в индивідуальному житті. Так, поведінка нижчих безхребетних (найпростіших) основ виключно наінстинкті. В поведении ж вищих безхребетних (комахи, ракоподібні, вищі молюски), незважаючи на проявление у них найскладніших инстинктів (особенно у «суспільних» комах - бджіл, мурашок), важулекси роль вініграють. Инстинкты людини в великій мірі підпорядковані його свідомій діяльності, процесу навчання. Однак, виховання в свою чергу, крім соціально-исторических установщиков, спирається на біологічний фундамент у виді найголовніших інстинктів, які встановлюються в різні періоди ембріонального и постембріонального життя. Вже в утробном періоді окремі структури нервної системи зародишу дозируют швиде инших, забезпечую их самим готовність новонародженого організму до виживання в специфічних для нього умовання.

Зберігаючи свої біологічні основі, гра дітей здобувають новые якісні особливости - становиться активным инструментом пізнання світу и, якіка інша людська діяльність, здобува соціальний характер. Гра являється найпершою підготовкою до майбутньої праці та творчої діяльності.

Игрова дитинистость проявляется с 3–5 місяців постнатального развития и лежать в основе развития у неї уявлень про будову тіла і поступового виділення себе на навколишньої дійсності. В 7-8 місяців ігрова діяльність здобуває «навчаючий» характер та сприяє розвитку мови, покращення емоційної сфери дитини и збагаченню його у проявлень про навколишню дійсність. С півтори років гра дитини все більше ускладнюється, в ігрові ситуації ввод мати та інші, близкие для дитини люди, и таким чином, складаються основы для формування людских, суспільних відносин.

Також полові та батьківські безумные рефлексы, повязки с народными и годванням потомства, рефлексы, как забезпечить пересмотр и рівновага тіла в просторі, та рефлекси, які підтримують гомеостаз організму.

Більш складною, безумно-рефлекторною діяльністю є інстинкти, біологічна природа яких поки що залишається невідомою в своїх деталях. В спрощеному вигляді сообщения можно представить як складний взамозалежний ряд простих вроджених рефлексів.

У здійсненні інстинктивної діяльності дуже важливу роль відіграють залез внутрішньої секреції. Вивчення інстинктів має виключно важна значення: для медицины, так як деякі психічні захворювання залеживается від розладу (или порушення) інстинктивних потягів; для тваринництва у зв'язку с отбором тварин с найбільш корисними в господарському відношенні вродженими особливости; а також для розробок методів перетворения химической фауни, акліматизации тварин, бороть с шкідниками сільського господарства та ін.

3. Класифікація інстинктів

Інстинкт - сукупность вроджених складных реакций (актів поведінки) організму, які виникають, як правило, майже в незмінній формі відповідають на зовнішні или внутренние подразники. Механізм інстинкту згідно І. П. Павлову, - безумовнорефлекторний, тому поняття інстинкту и безумовний рефлекс він він вважав ідентичним. Звичайно інстинктом назначают тільки складні безумные рефлексы (харчовий, захисний, половий и др.), На відміну від простих безумовних рефлексів (мигання, чхання, кашель и т. П.). Будь-який інстинкт складається з ланцюга реакцій, в якій кінець однієї ланки слугує начала іншої.

Питання класификаций безумных рефлексий, чтобы залиться відкритим, нужна основа види этой реакции добро відомі. Зупинимось на деяких особливо важливих безумовних рефлексах людини.

1. Харчові рефлекси. Наприклад, слиновидение при попадании в ротову порожнину или смоктальный рефлекс у новонародженої дитини; проявляється у вигляді накопления харчів, захвату харчів, накопленияїї запасіві т. п .;

2. Захисні рефлекси. Рефлекси, які защитить організм від різних шкідливих впливів, прикладом яких може бути рефлекс відсмикування руки при болью подразненню пальця; складаються як з пасивнозахисних реакций (збігання, «завмирання»), так і активный захисту за допомогою зубів, кігтів и т. п.

3. Ориєнтировочні рефлекси. Будь-який новий раптовий подразник звертає на себе увагу людини.

4. Ігрові рефлекси. Этот тип безумных рефлексивных решений широко используется для визуальных представлений тваринного царства и их пристосовче-значення. Приклад: щенята, граючи, полюють один на одного, підкрадаються та нападають на свого «приведения». Отже, в процесі грилей утворюють моделі можливих життвих ситуацій и здійснюю певну «підготовку» до різноманітних життєвих несподіванкам.

5. Групы, формируют основу для членов стада, сім'ї и ті, якіються в спільній обороні від відів, побудівізізда, міграції, зігрівання одного в холодную поруції, в загальній опівів.

4. Механізм організації інстинктивної діяльності

Влияние нервной системы - сукупность рефлексивных, які забезпечить різноманітні (найбільш досконалі) форми взаємозв'язку тварин и людини с навколишнім середовищем и здійсиеться за судьдіділідії середовищем и здійсниевсьться за участок. Основу вищої нервной системы становлять умственные рефлекси, чтобы утворються на основе безумовних рефлексів. Вища нервных процессов здійснюється за рахунок двох основных нервных процесів - збудження и гальмування. Під час дії умных и безумных подразников ці процеси виникають в корі мозку, чтобы вони можуть поширюватироваться или концентруватироваться в обмеженій ділянці. Формування и характер вищої нервної діяльності різних тварин и людини залежать в типе їхньої нервної системи. В результате нервной системы забезпечу найглибше і найдосконаліше пристосування організму до умов існування.

Фізіологичними исследованиями встановлено, за діяльність нервної системи, за її допомогою и всььего організму носить рефлекторных характер. Комплекс ланок нервної системи, який здійснює сприймання (надходження), обробкуі передачу збудження, називають рефлекторною дугою. Фактично це шлях рефлексу.

Рефлекторна дуга складається из 5 ланок: 1) сприймаючий апарат (рецептори); 2) нервные волокна, нервная система в центральной нервной системе (чутливі, доцентрові, аферентні); 3) нервные центри, де відбуваються обробка и перемикция збудрени с чутливих нервных клітин на рухові; 4) рухов (відцентрові, еферентні) нервов, волокна по яких импульси передходят до робочих органов (ефекторів); 5) робочий орган –м'яз, залоза тощо.

Передача импульсов (произвольных или гальванических) в виде однотипных нервных клеток до инфекций или их нейронов до клитин робочих органов здійснються за допомого синапсів. У синапсі передачи импульсу здійснюється при допомозе медіаторів (посередників) - речовин, які виділяються в дуже незначительных показателей нервовими закинченнями. Мембрани сприймаючих клітин мають високу чутливість до медіаторів. Останні викликають их збудження или гальмування залежно від властивостей медіаторіві клітин. Після виконання своїх функцій медіатори руйнуються спеціальними ферментами, їхня дія припиняється. На свежем воздухе найбільш медіатори ацетилхолин и адреналин.

Шлях рефлексу не може порушуватися, бо не будуть здійснюватися реакція, рефлекс, тобто необхідна цілісність всех ланок. Якщо ж виникне порушення якоїсь ділянки, то рефлекс не відбудеться. Наприклад, при запалені слизованной оболонки носа, язика, коли виражаються розташовані там рецептори, люди втрачають здатність сприймати запахи, смак. Неможливые рефлексы и при повреждении нервов, по якорям проходящие импульсы, и такожные при порушенні нормальної роботи нервных центров. Вони розташовані головним чином у спинного и головного мозку.

ВИКОНАТИ ТЕСТИ

 І – варіант

1. Функцією кори великого мозку та підкіркових ядер є: а) безумовнорефлекторна діяльність; б) умовнорефлекторна діяльність; в) вища нервова діяльність; г)нижча нервова діяльність.
2. Вчення про вищу нервову діяльність розробив: а) Рене Декарт; б) І.П. Павлов; в) І.М. Сєченов.
3. Гальмування, що виникає за певних умов в результаті тривалого тренування є: а) внутрішнім; б) зовнішнім; в) вегетативним; г) запізнювальним.
   
4. Безумовний рефлекс, що з’являється у новонародженої дитини в перші хвилини після народження: а) захисний; б) орієнтувальний; в) піклування про потомство; г)дихальний.
5. Рефлекси, що здійснюються за певних умов навколишнього середовища та мають тимчасовий характер: а) безумовні; б) умовні; в) умовні та безумовні.
6. Протилежний іррадіації процес – це: а) індукція; б) збудження; в) концентрація; г)гальмування.

1. До природжених рефлексів належать безумовні рефлекси.
2. Набуті рефлекси – безумовні.
3. Дихальні рефлекси належать до умовних рефлексів.
4. Харчові рефлекси належать до умовних рефлексів.
5. Гальмування умовних рефлексів має захисне значення для організму людини.
6. Мова і мислення – найхарактерніші форми вищої нервової діяльності людини.
7. Умовні рефлекси дають змогу людині пристосуватися до змін зовнішнього середовища.
8. Безумовний подразник передує умовному.
9. Головну роль в утворенні тимчасових зв’язків грає кора .
10. Подразник, який визиває умовний рефлекс – умовний.

13.04.2021                         Урок №57

Тема: Навчання та пам'ять

Навчання - це процес передачі и засвоння знань, умінь і навичок. 

Людина поч инає навчатися вже з моменту свого народження. З віком навчання стає складнішим, оскільки починається час засвоения великого обсягу досвіду и знань, накопичених досвідом. У процесі навчання відбувається не тільки вдосконалення навчічій умінь и навичок, але й розвиток мислення, пам'ять, творчих здібностей .

..Разрізняють такі види навчання : 

·            Імпринтинг, або закарбовування , -властивість новонародженьи фіксувати в п ` яті образи батьки ... в подальшом ей набуте формы поведінки перетворюється на умовнорефлекторну діяльністи .

·            Звикання -відсутність реакций на певний стимул. (За відсутності підкріплення покаранням или заохоченням).

·            Навчання шляхом «спроб та помилок» ( описание видатний американський психолог Е.Торндайк)  використанция інтернет-ресурсів

·            Приховане, или латентная навчання -  спрямоване на задоволення безпосередньо, наприклад у дополнительных занятых (гурткова робота-другорядна інформація може стати життєво важливою).

·            Осяяння (Інсайт) - вища форма навчання, основою якого є здогадка, дає змогу осмислено розв ` язувати проблему.

2 Пам'ять. Механізм пам'яті

Світ без пам'яті… Тільки найпалкіша уява здатна намалювати його вірогідну картину. Таку спробу зробив колумбійський письменник Маркес у відомому романі «Сто років самотності». Спочатку жителі Макондо, у кого відбувається дія захворюють на безсоння. Від безсоння виникає безпам'яття. Коло герой роману Ауреліо помітив, що йому вже важно пригадать назви речей, які його оточують, він приклеенный к ним ярлики и тепер досить прочитати написано, щоб зрозуміти з чим ти маєш справу. Але всі розуміли, що може настати день, коли вони, впізнавши предмет за написом, не зможе пригадати його призначення.

Довелось писати докладні інструкції. Наприклад, середина багатьох інших, з явилась об ява, яку почепили корові на шию: «Це-корова, її потрібно доїти кожного ранку, щоб отримати молоко, и молоко треба кип'ятити, щоб змішати з кавою и отримати». Ось так вони жили у постійно вислизаючій від них дійсності. За допомогою слова вдалось затримати її коротку мить. Але вона мала неминуче зникнути, як тільки забудется значення букв.

Далі доводити значення пам'яті в житті людини не має потреби. Давні греки, підкреслюючиїї важливе значення, вважали богиню пам'яті Мнемозіну матір'ю дев'яти муз науки и мистецтва.

Що ж таке пам'ять?

Пам'ять - этот психофизиологический процес, для того, чтобы якого людина обновлял мозку, выбирая его відтворювить в потрібний момент інформацію.

3 Феномен пам'яті включается в себе такі факти: Перший- полягає в том числе, за короткий ряд інформації запам'ятовується легше, ніж довгий. Дослідження психологів показал, что нормальный обсяг пам'яті людини на новый матеріал, не має логический зв'язку дорівнює 7 + 2 знака. Звичайно, чим більший обсяг, тим краще.

Другий - это те, що ми запам'ятовуємо не скільки подробиці, скільки загальні положення.

Трето - відомо, чтобы в мозгу утворються сліди-изображение того, из чего доводилось стикатись людині у житті: різноманітні події, знание, своя поведенческая и поведінка инших людей. Все это не происходит без рассылки, а убирается у мозку у вигляді пам'ятних слідів.

4 Складові пам'яті. (пояснення вчителя, складання схеми)

 Запам'ятовування Збереження Відтворювання

механічне сенсорне мимовільне

осмислене короткочасне довільне

мимовільне довготривале

довільне

 Матеріальною основною пам'яті - є утворение в корі головного мозга нервных тимчасових зв'язків. Ці зв'язки завязки виникають в периоды жизни-якого подразника на нервную систему людини. Отже вони залишаю в мозку своєрідний «відбиток» отриманої інформації.

 Характеристика властивостей пам'яті.

 Щоб скласти формулу доброї пам'яті, слід значения, що запам'ятовування має бути швидким, зберігання має бути надійним, без втрат, а відтворення своєчасним і точним.

Пам'ять кожної людини має свої особливості, що свідчать проїї ефективність. Это якісні кількісні характеристики пам'яті.

                                   Продуктивність пам яті                                                      

Готовность Продуктивность Тривалість      Обсяг Точність     

7. Види пам'яті. (Пояснение к использованию элементов бесіди)

За методом запам'ятовування

·              Мимовільна  - інформація запам'ятовуться без спеціальных прийомів заучування, під час виконання діяльності или роби с інформацією.

·              Довільна  - цілеспрямоване заучивание допомогою спеціальних приёмов. Ефективность запоминания помещения від прийомів и цілей запамятовування;

За характером переважної психічної активності

·              Рухова  - пам'ять на рухи та їх системи;

·              Емоційна  - пам'ять на почуття, які виступають стимулом до діяльності

·              Моторна- пам`ять відбуваються коли людина пише

·              Образна  - пам'ять на уявлення: зорова, слухова, нюхова, смакова, дотикова;

·              Словесно-логічна  - специфічна людская, запам'ятовується думка у формі понять. Розуміння чогось

За тривалістю збереження інформації

·              Сенсорна пам'ять триває 0,2–0,5 секунды, дозволяє людині орієнтуватися в оточенні. 

·              Короткочасна пам'ять забезпечу запам'ятовування одноразової інформації на короткие проміжок часу - от кількох секунд до хвилини; 

·              Довготривала пам'ять - збереження інформації протягом тривалого часу; 

·              Память (короткочасна, безпосередня, робоча) ^[3]  пам'ять - проявлять оперативность в час виконания певческой діяльності и необхідна дляїї виконання в кожний заданий проміжок часу.                           

                                     Образне мислення

       Це створені в уяві яскравого образу предмета (яскраво уявити, щось або когось). Спросите побачити слово «ялинка», що вийшло, яка картинка больше нагаду те, що в бачите?

-Якась пляма, що нагадує ялинку;

-бачу ялинку як на фото або малюнку;

 - бачу справжню новоричну ялинку, прикрашену іграшками, відчуваюї запахи.

Третий вариант створеного в  образу ялинки є найкращим для ефективного відтворення.

                                         Оживлення                                   

 Надання уявному образу властивостей живої истории .Наприклад, запам'ятовую серию рядов фігур, хлопчик розповідає: «Коли я дивлюся на коло, воно перетворюється на голову хлопчика. Хлопчик кудись дивиться и при цьому він витягує шию - це прямокутник. Далі бачу плечі - это трикутник а його штанці - це квадрат ». Таким чином фігури за допомогою методу оживления перетворюються на допитливого хлопчика.                                         Графічні импровізації

Это видение асоціації між графічними знаками (літерами, цифрами) и рисунками предметами. Наприклад, треба запам'ятати телефон 224-09-31. Для цього починаємо малювати обличчя людини, якій телефонємо: підборіддя и губи -22; 4-ні; 09 - окуляри; 3- голова и вухо; 1- шия.

                                           Вузлики пам яті

Ще з давніх часів, коли люди не знали букв, вони використовували «вузликове письмо». Потім з явилась писемність. Люди за допомогою вузликів, а пізніше за допомогою значків позначали слова, речення. Прикладом цього можуть бути ирогліфи. Иогліфів дуже багато и всі вони меняют складну форму. Чтобы вписать, яке слово, чи навіть речення було в ієроглифі, людині потрібно було порівнють их з реальними предметами, которые могли бы нагадувать это слово.

Переглянути відео https://www.youtube.com/watch?v=q1r03pQ4NUY

 Домашнє завдання.

1. Створіть графічну импровізацію для свого номера телефона, щоб його швидко можна було запамятати знайомим.

 2. Підготуйте материал для створення публикації, або презентації з даної теми.

3.Вивчити відповідний параграф 46

16.04.2021                       Урок №58

 Тема уроку : Мова

В Индии, у лігві вовків, було знайдено двох дівчаток дво- і семирічного віку. Опинившись знову серед людей, вони продовжували бігати на чотирьох. Старша дівчинка через два роки навчилася стоя, а через шість - ходит, але бігати на двох ногах так і не змогла. Після чотирьох років навчання вона знала 6 слів, а щепка через 7 - лільки 45, але не навчилася складати речення. Усі діти видавали нечленороздільні звуки, не віли ходити, мали велику силу м'язів и спритність, швидко бігали. Мали добре розвинені зір, слух и нюх у них. Навіть після тривалого перебора середины людей так и не навчилися говорити. Чому?

         Одна з важливих функцій кори великих півкуль головного мозгу - забезпечення функціонування та розвиток сигнальних систем.

         СИГНАЛЬНА СИСТЕМА   - сукупність рефлекторних процесів, які забезпечують сприймання та аналіз інформації, а також формування відповідних реакцій організму на певні подразники.

ПЕРША СИГНАЛЬНА СИСТЕМА-  людина сприймає за допомогою сенсорних систем сигнали навколишнього середовища, центри розташовані в корі великих півкуль, вона слугує для утворення умовних рефлексів.

ДРУГА СИГНАЛЬНА СИСТЕМА  - проявляться за допомого усної та писемної мови. Усна мова формується переважно за допомогою скроневую и лобовую часть лівої півкуль, а писемна - тім'яних, скроневих и лобових часток.  Слова  - це символи конкретных предметів. За допомогою мови інформація аналізується й узагальнюється, людина розмірковую і робить висновки.

Порівняльна характеристика сигнальных систем.

МОВА  - это коллектив властивість людей, яка дає змогу за допомогою знаків - символы (слів) не тільки озвучувати думку, а й виражати її у письмовій формі.

                        Походження та становлення мови

      Становление мови в первичном суспільств будет закономірно подготовлено важными об'ктивными передумовами соціального и биологического характера. Вирішальною соціальною передумовою поступлений перехід до справжньої трудової діяльності, пов'язаної з виготовленням знарядь праці. Суспільний характер праці, необхідність координації дій учасників трудового процесу викликали потребу в свідомому застосуванні певних звукових сигналів. Іншою об'ктивною передумовою формування мови була здатність предка людини відтворювати ряд спадковских приложений вигуків, які інстинктивно пов'язувалися с певческими типами для стейплощадки, создаваемой ситуационной ситуацией. Поступово такі вигуки почали свідомо застосовуватися первыми людьми у зв'язку с відповідними діями, спочатку в самій трудовій ситуації, а згодом і поза нею якії позначення. Припускають, чтобы почитать розвитку звуковых мови на основах інстинктивних вигуків, а частичку й пізніше, предки первых людей протягом тривалого часа (можливо, 2–3 млн років) спілкувалися за допомогою жестів.

     Потенциальное урізноманітнення видів праці и пов'язани с ними трудовых ситуацій привело до свідомого варіювання вигуків і расширение їхньої кількості. Артикуляційно нерозчленовані спочатку вигуки дедалі більше ставали членомороздільними. Звукові комплекси, які набували характерру мовних знаков - слів, спочатку мали недиференційну семантику й означали як певний процес дії, так і його об'єкт, знаряддя чи результат. С наступлением видимости у свідомості уэвленьі примітивних понять про предмети як об'єкти, чтобы мають истину значення для життя людини, почали форми, варианты названий для предметів, відмінні від позначень дій. Це зумовлювало расширение лексичного складу мови и вдосконаленняї фонетичної структури.

      Осколки ці процеси, що відбувалились в умовах роздільного исследования первісних людских колективов на видалених одна від одної територіях, уже втратили безпередній зв'язого звена с первыми природными вигуками, спільными людьми

Домашнє завдання   опрацювати конспект. https://www.youtube.com/watch?v=LsJhEtr5BPM

20.04.2021                        Урок № 59

Тема. Мислення та свідомість
 Інформації про навколишній світ, яку людина отримує від сенсорних систем, нам недостатньо. Вичерпні знання про об’єкти дійсності, їх внутрішню сутність ми одержуємо з допомогою мислення – вищої абстрактної форми пізнання об’єктивної реальності.
Мислення – це процес пізнавальної діяльності, що характеризується узагальненим відображенням дійсності. Воно дозволяє людині сприймати не лише зовнішній, але й внутрішній бік предмета, уявляти предмети, коли вони відсутні, передбачати їхню зміну зі зміною часу. Мислення - це передусім психічний процес самостійного пошуку й відкриття. Виділяють такі види мислення:
- словесно-логічне;
- наочно-образне;
- наочно-дійове;
- теоретичне;
- практичне;
- творче.
         Мислення здійснюється за допомогою понять. Поняття – це опосередковане й узагальнене знання про предмет, яке розкриває його істотні об’єктивні зв’язки і стосунки. У психології виділяють два види понять, що відрізняються за своїм походженням та психологічною будовою, тобто «життєві» та «наукові».
Мислення здійснюється поетапно. Початком розумового процесу є усвідомлення проблемної ситуації, тобто мислення починається із проблемної ситуації, для виходу із якої індивід повинен знайти й застосувати нові для себе знання чи дії. Подальші етапи розумового процесу полягають у формулюванні завдання й розробці стратегії його розв’язання. Під час розробки загальної схеми розв’язання завдання з’являється гіпотеза чи кілька гіпотез, які слід перевірити. Останній етап розумового процесу – це порівняння результату з вихідною умовою. Якщо результат відповідає умові, то завдання вважається розв’язаним.

У процесі розумової діяльності людина використовує розумові операції – аналіз та синтез. Аналіз – це уявне диференціювання цілого на частини або уявне відокремлення з цілого його сторін, дій, відносин. Синтез – це уявне поєднання частин, властивостей у єдине ціле. Ще важливими розумовими операціями є порівняння, абстрагування та узагальнення.
Мислення, як і інші психічні процеси забезпечуються діяльністю кори головного мозку. Вона у правій та лівій півкулях несиметрична, але не лише зовні, а й у функціональному відношенні. Встановлено, що ліва півкуля забезпечує логічне абстрактне мислення та відповідає за письмо, читання, математичні розрахунки. Права півкуля забезпечує конкретне образне мислення та відповідає за емоційність мови, музикальність, орієнтацію в просторі, сприйняття геометричних фігур, малюнків, природних об’єктів.

             Словесно-логічне мислення – провідний засіб теоретичного освоєння дійсності, що має вигляд міркування і здійснюється шляхом таких розумових дій як аналіз, синтез, абстрагування, порівняння, узагальнення.
Наочно-образне мислення – це розв’язування задач шляхом ідеального перетворення їхніх умов.
Наочно-дійове мислення – це розв’язування задач, поданих у наочній формі, шляхом практичних дій.
Теоретичне мислення – різновид словесно-логічного. Це засіб цілеспрямованого теоретичного освоєння дійсності, відтворення її в поняттях. Воно спрямоване на побудову узагальненого і усвідомленого образу світу. Теоретичне мислення має дві форми: дискурсивне (міркування, досвід, аргумент) та інтуїтивне мислення.
Кора великого мозку відповідає за виконання вищих психічних функцій – мислення та свідомості. Обидві півкулі працюють разом, але одна з них, як правило, домінує у кожної людини.

               Вищим рівнем психічного відображення , властивого тільки людині як суспільно-історичній істоті є свідомість. Свідомість – це відображення у психіці людини ідеальних образів, своєї діяльності, самої себе. Це людська здатність ідеального відтворення дійсності в мисленні і тісно пов’язана із мовою.
Свідомість – це особливе утворення, що сформувалось у ході суспільно-історичного розвитку на основі праці як специфічного виду людської діяльності. Вона являє собою таку функцію людської психіки, сутність якої полягає у в адекватному, узагальненому, цілеспрямованому активному відображенні, що здійснюється у творчому перетворенні зовнішнього світу. Свідомість полягає в емоційному оцінюванні дійсності, у контролюванні поведінки та керуванні нею, у здатності особистості давати собі раду у навколишньому матеріальному світі, у власному духовному житті.

Головною умовою виникнення та розвитку людської свідомості є спільна діяльність людей за допомогою знарядь праці. Вона вимагає скоординованих спільних дій і постійного спілкування. Суб’єктивним носієм свідомості є мова. Людина не отримує свідомість від народження, вона формується не природою, а суспільством шляхом засвоєння загальнолюдського досвіду, що передається в процесі навчання, яке неможливе без мови, бо вона є засобом передачі інформації, накопиченої впродовж розвитку людства.

Необхідною складовою свідомості є знання. Усвідомити щось – це означає включити його в систему своїх знань і віднести до певного класу предметів чи явищ. Але свідомість проявляється не лише в узагальненому знанні дійсності, а й у певному ставленні до неї. Тому іншою необхідною складовою свідомості є переживання людиною того, що для неї в навколишній дійсності є значущим.

До структури свідомості належать всі пізнавальні процеси: відчуття, сприйняття, пам’ять, мислення, уява. Свідомість спирається на безліч вроджених і набутих механізмів, чия дія протікає несвідомо й підсвідомо. Явища людської психіки дуже різноманітні. Сукупність психічних явищ у станах людини, що лежать поза сферою розуму, не підзвітні їй і в конкретний момент не піддаються контролю, належать до несвідомого. До несвідомих процесів належать безумовнорефлекторні акти, які захищають життя та здоров’я. багато знань, стосунків, переживань, які внутрішнім світом кожної людини, не усвідомлюються нею. Несвідоме – неодмінний складник психічної діяльності кожної людини. Неусвідомлені сигнали організм також використовує для регулювання певних процесів, проте це відбувається на підсвідомому рівні.

Д/з опрацювати параграф 47 запитання 8-10 письмово

23.04.2021                      Урок №60

Тема. Темперамент. Практична робота №9 “Визначення типу темпераменту”.

 Згадаємо деякі сторінки розвитку біології:
- Стародавній лікар Гіппократ вважав, що оптимальне співвідношення чотирьох «соків тіла» - крові, лімфи, жовчі та «чорної жовчі» - визначає здоров’я людини, тоді як порушення їх пропорційного розподілу стає причиною різних захворювань.
- Виходячи із цього вчення про «соки тіла», Клавдій Гален розробив першу класифікацію темпераментів. Ці чотири рідини Гален сприймав відповідно до космологічної теорії, за якою вогонь, земля, повітря і вода є спільною основою всіх речей. Він визначив 9 темпераментів, але випробування часом пройшли тільки 4. На думку Галена, якщо в організмі переважає «гаряча кров» (sanguis), то в поведінці людини яскраво виявляються риси сангвінічного темпераменту: енергія, впевненість, рішучість. Якщо ж цю гарячу кров охолоджує «надлишковий слиз» (Phlegma), то це призводить до появи флегматичного темпераменту, для якого характерні холоднокровність, спокій, неспішність у діях. Їдка жовч (chole) сприяє утворенню неврівноваженого холеричного темпераменту, а коли в організмі накопичується багато зіпсованої «чорної» жовчі (melan cnole), це призводить до формування меланхолічного темпераменту. Арістотель підтримував ці твердження.
- Ідея зв’язку темпераменту з певними анатомо-фізіологічними властивостями нервової системи одержали вагоме експериментальне підтвердження у працях І.П.Павлова, який показав, типи нервової системи – темпераменти – зумовлені співвідношенням трьох основних типологічних ознак – сили, урівноваженості та рухливості нервових процесів. На думку Павлова сила нервових процесів означає здатність нервових клітин адекватно реагувати на досить сильні подразники.
Темперамент – індивідуально-типологічна характеристика людини, що виявляється в силі, напруженості, швидкості та врівноваженості перебігу їхніх психічних процесів. Тому слово «темперамент» - давньогрецьке слово, його дослівний переклад – «належне співвідношення частин» (мова йде про співвідношення рідин, які вже ми розглянули).
До індивідуальних особливостей організму належить ще характер. Це сукупність стійких індивідуальних рис особистості, які формуються й проявляються в ході діяльності та спілкування. Характер визначає вчинки людини, впливає на пізнавальні інтереси – сприйняття, увагу, уяву, мислення, пам’ять. Особливості, які можна виокремити в поведінці називають рисами характеру. У спілкуванні з людьми характер проявляється в манері поведінки, у способах реагування на вчинки людей. У підлітковому віці активно розвиваються й закріплюються вольові риси характеру.

Д/з виконати практичну роботу за посиланням